Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

МОГИЛА ПЕТРО (31.12.1596, Ясси — 11.01.1647, Київ) — визначний релігійний, культурно-освітній діяч.

Походив із давнього шляхетського волоського роду православної віри; батько його Симеон був господарем (правителем) Волощини, а потім і Молдавії на початку XVII ст., на власний кошт збудував церкву Успенія у Львові, що досі зветься «Волоською». П. Могила — вихованець Львівської братської школи, а згодом і латинських вищих шкіл Західної Європи (слухав лекції в різних університетах за кордоном). Спершу став «апостолом меча» — як шляхтич служив у війську польської корони, мужньо бився під Хотином 1621 р. Проте в добу занепаду православ'я й розбрату на Русі остаточно обрав «меч духовний».

1628 р. П. Могилу обрано архімандритом Києво-Печерської лаври, й він заходився суворо зміцнювати послух, «відвойовувати» втрачені Лаврою маєтності. Головне ж — дбав про освіту, рівну європейській, домагався впровадження латини як мови викладання, добирав молодь для навчання в Європі. Для Лаврської школи, відкритої 1631 р., обрав єзуїтську ефективну модель навчальних дисциплін. 1633 р. за підтримки православної шляхти, короля Владислава IV та з благословення патріарха константинопольського змінив на престолі митрополита Київського і Галицького І. Копинського, надмірно прихильного до Московії. Тоді ж у результаті об'єднання Лаврської та Київської братських шкіл утворено Колегію, що пізніше стала Академією, прибрала ім'я реформатора освіти в Україні. Заснований П. Могилою осередок культури православ'я — перша в усій Східній Європі вища школа. Митрополит — протектор дбав про ефективність закладу, значущість його функціонування на благо православ'я, політичних потреб українства. Дібрана авторитетна професура та обдароване студентство з України, Росії, Білорусії, Сербії, Румунії, Греції тощо (серед вихованців — творці козацької державності І. Виговський, П. Дорошенко, І. Мазепа, П. Орлик, П. Полуботок та ін.) принесли славу закладові та всій Україні. Діяльність П. Могили в галузі освіти відповідала завданням піднесення національної самосвідомості українців, потребам громадянського суспільства. Вихованці Академії запалювали вогонь знання, організовували школи в Європі й Азії (до Сахаліну включно); уже по смерті П. Могили (а він заповів закладу значні кошти й свою бібліотеку) більшість професорів, на жаль, було переведено до Москви (до 100 осіб за перші 60 років XVIII ст.), і це заклад знекровило.

Час, що звався «Могилянською добою», позначений плідною діяльністю митрополита щодо організації православної церкви, культурницькою роботою (розвиток книгодрукування зокрема). П. Могила, будучи противником унії, домігся в короля легалізації православ'я в Україні, повернув Св. Софію (і реставрував її), Видубицький монастир тощо. Він заопікувався діяльністю Києво-Печерської друкарні, заснував іще дві в Довгому Полі та Яссах, де було видано першу в Молдові книгу. В Печерській друкарні виходили в той час кириличні літургійні видання й книжки латинською та польською мовами. П. Могила готував ґрунт для «універсальної унії», для гідного «поєднання Русі з Руссю» з метою примирення й поєднання різних церков. Він був предтечею екуменічного руху християнських церков. Аналогічно основні твори митрополита, написані спільно з богословами Лаври, — «Требник», «Катехізис», «Літос» — екуменічного характеру; вони поєднують православну Україну з Заходом, синтезують західну і східну церкви. А «Євангеліє учительноє» (1616), «Анфологіон» (1636), «Євхологіон» (1646) П. Могили використовувалися як підручники в духовних школах до початку XIX ст. У теологічних творах письменника «було сформульовано літургійні, ритуальні та догматичні норми» (А. Жуковський). П. Могила — автор «Служебника», численних проповідей; його писання видавалися різними мовами в Україні й за її межами.

Оцінюючи діяльність митрополита — письменника, славіст Ю. Венелін із повним правом зауважив: «Це ще невідомо, який Петро здійснив найважливіші реформи і найбільш заслуговує на ім'я «Великого»: Петро І чи Петро Могила». В грудні 1996 р. П. Могила канонізований Українською православною церквою.

Літ.: Жуковський А. Петро Могила — засновник Київської колегії-Академії і реформатор освіти в Україні // Укр. слово. 1997. ЗО січ.

В. Погребенник