Довідник з української літератури

ПЕТРУШЕВИЧ СТЕПАН

ПЕТРУШЕВИЧ СТЕПАН (1772 — 1860, с. Бережниця, тепер Жидачівського р-ну Львівської обл.) — західноукраїнський громадський діяч, просвітитель, збирач народної творчості, автор драматичних творів українською і польською мовами.

Точної інформації про життєдіяльність С. Петрушевича немає. Відомо, що народився в сім'ї галицького пароха 1772 р. Упродовж 54 років теж був священиком у с. Добрянах Стрийського повіту, а також деканом і наглядачем шкіл Стрийської округи. Брав участь у суспільно-політичному русі, пов'язаному з галицьким національно-культурним відродженням 1848 — 1849 рр.

С. Петрушевич іще наприкінці XVTII ст. почав писати польською і латинською мовами. Серед його рукописів є записи українського й польського фольклору, лінгвістичні розвідки, медичні поради при захворюваннях, матеріали історичного характеру, взяті з польських і німецьких джерел. Про інтерес до художньої творчості свідчать переписані ним тексти польських п'єс. 1854 р. в польському часописі вийшла добірка зібраних ним народних приповідок.

С. Петрушевичу належить оригінальна п'єса „Муж старий, жінка молода”, вперше опублікована 1899 р. І. Франком, який на основі спогадів рідних автора створення п'єси відносить до середини 30-х років XIX ст. М. Возняк указує дату польського списку п'єси — 1849 р. Зовні п'єса дуже схожа на водевіль І. Котляревського „Москаль — чарівник”, хоча за художнім рівнем реалізації теми поступається йому. Це одноактний гумористичний епод, де діє всього чотири персонажі й розгортається аналогічний побутово-родинний конфлікт. Підзаголовком „Домовая забавка в одному дійстві, з громадських повісток уложена” автор указував і на жанрову природу цієї „первописної опери”, і на її фольклорно-звичаєву основу. Хоч образи дійових осіб ледь окреслені, проте з етюда чітко постає типова доля знівеченого життя молодиці, насильно виданої за нелюба. Саме нещасливим особистим життям зумовлені аморальні вчинки Аннусі. П'єса складається з 11 коротеньких „виступів”, у яких монологи і діалоги чергуються з жартівливими куплетами. Мова п'єси відбиває місцеву говірку. І. Франко висловлював думку, що п'єса С. Петрушевича могла з'явитися незалежно від водевілю І. Котляревського під впливом народних оповідань, а також схожих німецьких і польських літературних джерел.

Літ.: Лобас П. О. Драматичні твори І. Котляревського та їх переробки 11 Матеріали Котляревських читань 1967 року. X., 1969. Вип. 5; Хропко П. П. Українська драматургія першої половини XIX ст. К., 1972; Франко І. Галицький „Москаль — чарівник” // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1981. Т. 31; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1984. Т. 41.

П. Хропко