Довідник з української літератури

ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ

ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. — 29.10.1624, м. Київ) — церковний і культурний діяч, письменник.

У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. — архімандрит у Києво-Печерській лаврі.

Літературна спадщина Єлисея Плетенецького — це передмови до „Часослова” (1616), „Анфологіона” (1619), „Божественної літургії” (1620), до книги „Іже в святых отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Консгантинограда патріархи вселенскаго бесіди на 14 посланій святого апостола Павла...” (1623) та „Іже в святих отца нашего Іоанна Златоустаго архієпископа Констанінупольскаго беседы на деянія святих апостол...” (1624). Ці видання вийшли в друкарні Києво-Печерської лаври, діяльність якої відродив Єлисей Плетенецький. Ця подія могла статися, як свідчать різні джерела, після 1599 р.

Єлисею Плетенецькому присвячено панегірик Олександра Митури „Везерунок цнот превелебного в Бозе єго милости господина отца Єлисея Плетенецкого, архімандрита кієвского монастиря Печерского...” (1618). Твір, написаний українською книжно-літературною мовою з відчутним струменем народної лексики й фразеології, оспівує людину, яка всі сили віддає суспільно корисній діяльності, прославляє людину, яка, „фундуючи друкарню”, дбала про самоусвідомлення й самоствердження українського народу, одним із виявів якого є друковане слово.

Літ.: Перетц В. М. Панегірик „Везерунок цнот превелебного о. Є. Плетенецкого” року 1618 // Зап. Укр. наук, т-ва в Києві. 1909. Кн. 6; Українська поезія: Кінець XVI — початок XVII ст.

М. Судима