Довідник з української літератури

ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА

ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА (03.02.1863, с. Велдіж, тепер Шевенкове Долинського р-ну Івано-Франківської обл. — 07.05.1945, с. Новосілка-Костюкова Борщівського р-ну Тернопільської обл.) — педагог і письменниця.

Народилася в сім'ї вчителя. Середню освіту здобула у Львові. Вчителюючи в Галичині й на Буковині, приєдналася до руху за жіночі права. Була кореспонденткою І. Франка, який сприяв уходженню її в літературу, формував світоглядно і творчо. З 1884 р. почала друкуватися в журналі „Зоря”, альманасі „Перший вінок”, календарі „Просвіти” та ін.

Ліричний набуток К. Попович-Боярської представлено в антологіях „Акорди” та „Українська муза”. Писати вона розпочала в дусі фольклорної лірики кохання (вірш „Мусиш любити!”). Лірика поєднувала романтичне світовідчуття з реалістично - „народницьким” уболіванням над долею „невільного брата, сіроми” („Де Бог мій?”), над „народним гнітом” („Покинь”), який не дає думці летіти в надхмарний простір. їй властиві й лірико-філософські нотки в осмисленні життя й смерті („Ілюзії”, „Стоїть умерти!”).

К. Попович-Боярська працювала й на епічному полі (поема „Звичайна історія”), В різні роки писала оповідання, присвячені здебільшого життю, побуту та праці галицьких інтелігентів („Не судилось”, 1884; „Епізод життя”, 1901; „Від весілля до похоронів”, 1927). Іронічним гострим пером відобразила негативні риси священицтва в оповіданні „Сільські політики” (1902). У прозі, загалом традиціоналістській, розкрилась як реалістка й гуманістка, майстер психологічного відтворення характерів через побутово-родинні обставини. Залишила цінні спогади про І. Франка та Н. Кобринську. Ненадруковані твори письменниці зберігаються в архіві І. Франка (м. Київ).

Літ.: Тридцять українських поетес. Антологія. К., 1968; Українська муза. К., 1994.

В. Погребенник