Довідник з української літератури

БОБЕНКО АНДРІЙ

БОБЕНКО АНДРІЙ (сир. прізв. — Бібик; 24.08.1854, с. Добренька, тепер Красноградського р-ну Харківської обл. — 1920, м. Павловськ, тепер Воронезької обл., Росія) — письменник і фольклорист.

Освіту здобував у сільській школі, потім — самотужки. Підлітком наймитував. Зацікавившись народним мелосом, записував пісні (частково опубліковані М. Лисенком). Працюючи кочегаром морського судна, відвідав Індію, Китай. Це розширило обрії його творчості; радянському ж літературознавству дало привід зарахувати вихідця з селянської родини до фаворизованої групки „письменників — робітників”, хоча питома вага власне пролетарської тематики у нього незначна. Склавши іспит на народного вчителя, викладав географію в Одесі, Лубнах. Художні твори почав писати рано, про друк не дбав. Дебютував як письменник в альманасі „Рада”. Впродовж 1890 — 1900 рр. оповідання й вірші публікувалися в періодичних („Зоря”, „Літературно-науковий вісник”, „По морю и суше”) й неперіодичних („Розвага”, „На вічну пам'ять Котляревському”, „Акорди”, „Українська муза”) віщаннях. 1913 р. в Одесі вийшла збірка поезій „Перевесло”.

Традиціоналістська, реалістично-„народницька” й романтична віршова творчість письменника має лейтмотивом патріотичне почуття („Я буду щоночі літать на Вкраїну”), ностальгію („В Італії”), гуманістичне співчуття знедоленим („Бурлака”), сподівання на краще. Поет досить щедрого загальнокультурного спілкування, А. Бобенко присвячував твори визначним попередникам („Над могилою Котляревського”) і сучасникам („Професору В. Антоновичу”, „М. Уманцю” та ін.), черпав мотиви та образи з фольклорних джерел. Новими були опрацьовані ним інонаціональні мотиви індійської ведичної гімнографії („Гімн богові Огня”), давньоперської міфології („Ормузд і Аріман”), кавказьких легенд (прозова „Тень пророка”), почасти — життя італійського простолюду („Малярія в Мареммах”), Бобенко-прозаїк також заступався за долю простолюду, вболівав за покривджених, протестував проти пригнічення людини („Багата кутя”, „Земляк”, „Сирітський будинок”), визиску та гноблення. Реалістичні оповідання й нариси письменника здебільшого являють трагедії „маленької людини”, апліковані народно-стилістичними засобами. Рукописи зберігаються в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка HAH України.

Літ.: М. К. [Комаров M.J Переднє слово // Бобенко Андрій. Перевесло. Одеса, 1913; Дим Г. (Зленко Г.) Прилучився робітник до поезії // Вітчизна. 1981. № 10.

В. Погребенник