Довідник з української літератури

САКОВИЧ КАСІЯН

САКОВИЧ КАСІЯН (світське ім'я — Калікст; бл. 1578, с. Потелич, тепер Нестерівського р-ну Львівської обл. — 1647, м. Краків, Польща) — поет, перекладач, педагог, філософ, теолог — полеміст.

Навчався в Замойській і Краківській академіях. 1620 р. постригся в ченці. У 1620 —1624 рр. — ректор Київської братської школи. Був проповідником при Люблінському православному братстві. З 1625 р. — уніат, а з 1641 р. — римо — католик. Автор польськомовного трактату „Арістотелеві проблеми” (Краків, 1625), збірки весільних і похоронних промов (1626), а також кількох антиправославних полемічних трактатів, серед яких вирізняється „Перспектива” (Краків, 1642).

Вершиною творчості Касіяна Саковича вважається „Верше на жалоеный погреб зацпого рыцера Петра Конашевмча Сагайдачного, гетмана войска єго королевскои милости запорозкого” (1622). Це — урочиста декламація, написана на смерте гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що сталася у квітні 1622 р. від ран, одержаних під час Хотинської битви. Декламацію проголосили на похоронній церемонії 20 учнів Київської братської школи. Невдовзі ця композиція, доповнена описом герба Запорозького війська, передмовою та зверненням „До чительника”, вийшла окремою книжечкою в друкарні Києво-Печерської лаври.

„Верше...” Касіяна Саковича прославляють ратні подвиги запорозьких козаків, хоробрість у боротьбі з ворогами, готовність віддати за батьківщину своє життя. Як твір, котрий увібрав у себе основні риси поетики бароко, він складний за структурою. Кожна його частина розвиває якусь тезу, проголошену в передмові. У тканину твору вплетено приклади з життя отців церкви, відомих діячів Греції, Македонії, Єгипту. Змальовуючи гетьмана, Касіян Сакович сміливо поєднує засоби старої уснокнижної традиції часів Київської Русі з тропами й вишуканими фігурами, алегоріями й символами, почерпнутими з арсеналу сучасної йому барокової поезії. Однак це аж ніяк не затінює основної ідеї „Вершев...”. Навпаки, образ померлого Петра Конашевича-Сагайдачного постає в усій повноті й складності — це людина, яка віддала себе служінню вітчизні, утвердженню вольності. Панегірик написано 13-складником (за винятком частини, яку декламує четвертий спудей — вона написана 9-складником).

Літ.: Українська поезія. Кінець XVI — початок XVII ст. / Упор. В. П. Колосова, В. І. Крекотень. К., 1978; Антологія української поезії: У 6 т. К., 1984. Т. 1; Українська література XVII ст. К., 1987; Марсове поле. Героїчна поезія на Україні X — першої половини XVII ст. К., 1988; Українська поезія XVII ст. Перша половина. К., 1988.

М. Сулима