Довідник з української літератури

ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ

ТИМЧАСОВА КОМІСІЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ ДАВНІХ АКТІВ у Києві (Археографічна Київська комісія) — наукова установа, створена 1843 р. при Київському військовому, Подільському і Волинському генерал-губернаторі для збирання й видання історичних документальних матеріалів. Містилася в будинку Київського університету. З ліквідацією в 1845 р. Тимчасового комітету для дослідження старожитностей у Києві (існував з 1835 р.) на комісію було покладено обов'язки виявляти й досліджувати археологічні пам'ятки (через брак коштів археологічні розкопки провадилися лише в 1845—1848 рр. й у 1909—1910 рр. ). Зібраний нею величезний документальний матеріал ліг в основу створеного в 1852 р. Київського центрального архіву давніх актів.

Підтримуючи перед царським урядом ініціативу М. Максимовича та інших учених — ентузіастів щодо створення комісії, київський генерал-губернатор Д. Бібіков мав на увазі не стільки наукову, скільки політичну мету — протистояти польському впливу в так званому Південно-Західному краї, історично мотивувати законність прав самодержавства на володіння цими землями, а відтак обґрунтувати колоніально-русифікаторську політику, спрямовану проти національних інтересів українського народу. Проте наслідки діяльності комісії виявилися значною мірою протилежними очікуваним. Документи й матеріали, зібрані в державних, монастирських і приватних архівах, у бібліотеках Правобережної України, Волині, Галичини, а також у Москві, Петербурзі, Варшаві, відновлювали багатовікову історію національно-культурного життя українського народу, ставали цінною фактологічною базою для вчених і всіх, хто цікавився минулим України. Комісія опублікувала ряд важливих джерел з історії України XIV — XVIІІ ст.: „Пам'ятки, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів” (К, 1845 — 1849. Т. 1 — 4), „Старожитності, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів” (К, 1846. Зошити 1—3), „Літопис Величка” (К, 1848 — 1864. Т. 1— 4), „Літопис Грабянки” (К, 1853), „Архів Південно-Західної Росії” (К, 1859—1914. Ч. 1—8) (у його 35 томах друкувалися, зокрема, відомості про визначних культурних діячів — Памву Берицду, Стефана.

Зизанія та інших, пам'ятки літературної полеміки, твори й листи Іова Борецького, Данила Братковського, Івана Вишенського, Інокентія Гізеля, Георгія Кониського, Захарії Копистенського, Сильвестра Косова, Іоанна Максимовича, Герасима Смотрицького та ін.), „Літопис Самовидця” (К, 1878), „Збірник літописів” (К, 1888), „Палеографічний збірник. Матеріали з історії південноросійського письма XV— XVIII ст.” (К, 1899), „Збірник статей і матеріалів з історії Південно-Західної Росії” (К, 1911—1916. Вип. 1 — 2) та ін.

У роботі комісії брали участь відомі вчені, письменники й культурні діячі М. Владимирський-Буданов, М. Довнар-Запольський, М. Іванишев, В. Іконников, І. Каманін, М. Костомаров, О. Лазаревський, Ф. Лебединцев, О. Левицький, М. Максимович, А. Метлинський, П. Куліш. У 1845 — 1847 рр. співробітником комісії як художник, збирач фольклорних та етнографічних матеріалів був Т. Шевченко.

1921 р. комісія увійшла до складу Археографічної комісії АН УРСР.

Літ.: Левицкий О. И. Пятидесятилетие Киевской комиссии для разбора древних актов (1843 — 1893). К., 1893; Иконников В. С. Опыт русской историографии. К., 1908. Т. 2. Кн. 2; Багалій Д. І. Нариси історії України на соціально-економічному ґрунті. X., 1928. Т. 1; Марченко І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.. ). К., 1959.

Г. Бандура