Довідник з української літератури

ТОГОБОЧНИЙ ІВАН

ТОГОБОЧНИЙ ІВАН (спр. — Щоголів, 24.11.1862, м. Городище, тепер Черкаської обл. — 09.10.1933, м. Ірпінь Київської обл.) — актор, режисер, драматург.

Після закінчення однокласної школи працював у механічних майстернях, а через два роки — на залізницях (Харківсько-Азовській, Катерининській 1-й, Сибірській та ін.). З 1879 р. виступав як актор в аматорських виставах у Кременчуці, Харкові, Катеринославі. 1885 р. під псевдонімом І. Тогобочний написав російською мовою комедію „Свиное серце”. 1899 р. залишив працю на залізниці, пов'язавши своє життя з професійним театром. Спочатку працював у Харківському театрі, 1907 р. організував Товариство українських акторів (проіснувало до 1910 р.). Трупа мандрувала містами Російської імперії. З 1910 р. І. Тогобочний — актор театру Лук'янівського Народною дому у Києві. За путівкою Київського губкому працівників мистецтва 1921 р. виїздить до Стеблева на цукроварню, де очолив заводський драмгурток. Водночас працював уповноваженим заводу па лісорозробках, згодом керував драмгуртком на залізничній станції Корсунь. 1927 р. переїхав до Ірпеня, працював на місцевій цегельні та лісорозробках у Бучі. Водночас був уповноваженим з охорони авторських прав драматургів, керував самодіяльним драматичним гуртком.

Драматургічна й театральна діяльність І. Тогобочного розвивалася в руслі романтично-побутового театру. Українську тематику він розпочав п'єсою „Вовкулака” (1892), у якій відчутно вплив „Наталки Полтавки” І. Котляревського. Основним жанром у творчості драматурга є мелодрами: „Золоті кайдани” (1892), „Загублений рай” (1896), „Вихрестка” (1896), „Душогуби” (1898), „Мати — наймичка” (1899), „Кохайтеся, чорнобриві...” (1896—1901) та ін. Популярними були його драми, написані на сюжети відомих творів Т. Шевченка („Мати — наймичка” та „Кохайтеся, чорнобриві...”). У п'єсах „Кого судити?” (1905), „За веселе життя” (1905), „Чаклунка” (1906) розроблялася тематика нещасливого родинного життя жінки. Із соціально-побутових п'єс вирізняється комедія „Содом” (1911) на сюжет твору В. Мови (Лиманського) „Старе гніздо й молоді птахи”. Історична драма „За віру і край” (1908), написана за повістю М. Гоголя „Тарас Бульба”, належить до п'єс романтичного напряму. Побутова мелодрама „Борці за мрії” (1903) часто афішувалася під назвою „Каїн і Авель”. Драма „Бунтарі” (1906) є відгуком на події 1905 р. Серед тематично різних одноактівок І. Тогобочного є російськомовні — „Черная неблагодарность”, „Совместная комната”, „Кого судить?”, „Смерть за свободу” та україномовні — „Пугало”, „Пропечатали”, „Совість”, котрі належать до типу агіток, характерних для репертуару самодіяльних гуртків 1920-х років.

Літ.: Кобилецька О. Мелодрами І. Тогобочного // Тогобочний І. А. П'єси. К, 1972.

Л. Коломієць