Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ (світське ім'я Данило; грудень 1651 р., м. Макарів, тепер Київської обл. — 08.11.1709, Ростов-на-Дону, Росія) — церковний діяч, агіограф, драматург, поет, оратор.

У 1662—1665 рр. навчався в Києво-Могилянській колегії. 1668 р. постригся в ченці, прибравши ім'я Димитрія. Проповідував у Чернігові, Вільні, Слуцьку. У 1679 — 1683 рр. жив у Батурині, де був ігуменом Максаківського, а потім Батуринського монастирів. З 1683 р. жив у Києво-Печерській лаврі, де працював над «Книгою житій святих» («Четы Мінеї»), У 1686 р. повернувся до Батуринського монастиря. У 1692 — 1700 рр. знову жив у Києво-Печерській лаврі, керував глухівським, київським Кирилівським та чернігівським Єлецьким монастирями. У 1700 р. за станом здоров'я відмовився від митрополитства в Тобольську і став митрополитом Ростовським.

Крім «Четых Міней», Димшрій Тупгало є автором «Летописи келейной» (опублікована 1784 р.) — морально-повчального викладу біблійних історій, «Розыска о раскольнической брынской вере» (1709 р., надруковано 1745 р.), антистаровірського трактату «Руно орошенное» (1680) — збірника легенд про чудеса чернігівської Іллінської ікони Божої Матері, «Алфавит духовний...» (надруковано 1710 і 1713 р.) та ін. Перу Димитрія належать також численні проповіді та богословські твори. Особливе місце в його творчості посідають вірші й духовні піснеспіви, а також драми — «Комедія на день рождества Христова» (поставлена в Ростові 24 грудня 1702 р., написана, можливо, раніше) та «Комедія на Успеніє Богородици» (1677). Драми «Есфирь та Ага сфер» і «Кающийся грішник» вважаються загубленими.

Віршована спадщина Димитрія Туптала являє собою своєрідні «духовні» епіграми, в яких продемонстровані неабияка версифікаторська вправність, уміння лаконічно й майстерно викласти думку; вірші перейняті щирим релігійним почуттям.

«Комедія на Успеніє Богородици» навіяна Димитрію Тупталу поїздкою на свято перенесення ікони Пречистої зі старого собору в новий, яке відбулося в новодворському Успенському монастирі 13 серпня 1677 р. «Комедія...» оповідає про смерть Богородиці, її воскресіння через три дні й вознесіння на небо. На сцені відтворено одне з чудес Богородиці — врятування душі грішника, засудженої до вічної кари. Драма завершується апофеозом Богородиці.

«Комедія на день рождества Христова» належить до так званого різдвяного циклу драм. У її основі лежать євангельські оповіді святих Матвія і Луки про народження в вертепі (печері) Ісуса Христа, про поклоніння пастухів, про дари трьох царів, про винищення Іродом немовлят і покарання його за ідей злочин (цей сюжет споріднює шкільну різдвяну драму з драмою вертепною і породжує суперечки про походження обох різновидів старої драми). Оригінальність драмі Димитрія Туптала надає, зокрема, сцена з пастухами, позначена тонким психологізмом; її взято з реальною життя. Новаторським є сценічне відтворення й інших євангельських епізодів. Чи не вперше в «Комедії на день рождества Христова» до театрального дійства було залучено глядачів (сцена, де пастух Борис запитує зал, чи не бачив хто його напарників; до цього прийому Димитрій Туптало звернувся й у драмі про Успіння Богородиці).

Літ.: Рєзанов В. І. Драма українська. І. Старовинний театр український. К., 1927. Вип. 4; К., 1929. Вип. 6; Українська поезія. Середина XVII ст.

М. Судима