Довідник з української літератури

ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ

ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ (рр. і м. нар. та см. невід.) — письменник — полеміст XVII ст.

Автор першого православного полемічного трактату, спрямованого проти Берестейської унії 1596 р. під назвою „Апокрисис, албо Одповідь на книжки соборі Берестейськом, именем людей старожитной релеи греческой, через Христофора Филалета врихле дана”, надрукованого польською мовою (Краків, 1597) і книжною українською (Острог, 1598). Дослідники вважають, що псевдонім Христофор Філалет належить польському шляхтичеві, протестантові, соратникові князя К. Острозького Мартину Броневському. Це була високоосвічена людина, широко обізнана з тогочасним церковним і світським життям Речі Посполитої, яка мала доступ до важливих документів і володіла безсумнівним літературним талантом. „Апокрисис...” написано у відповідь на твір П. Скарги „Собор Брестський і його оборона”, який видано у Кракові 1596 р. й через рік перекладено книжною українською мовою та опубліковано у Вільні митрополитом Іпатієм Потієм під назвою „Описанеє и оборона собору руского берестейского”. У цьому творі обґрунтовується правомірність дій Берестейського собору, який декларував унію, наголошується вигідність унії з історичного й культурно-церковного погляду, доводиться теза про безкорисливе піклування папи римського про православних, занедбаних візантійськими патріархами.

Увесь полемічний пафос Христофор Філалет спрямовує на розвінчування аргументів П. Скарги. „Апокрисис...” є великим за розміром і широким за змістом полемічно-публіцистичним трактатом (400 сторінок друкованого тексту). Складається з чотирьох частей і - „отповідей”, які поділяються на декілька самостійних розділів.

Починається „Апокрисис...” силабічним віршем із традиційним зверненням до читача, за яким іде присвята коронному канцелярові Яну Замойському. Після присвяти — „Передмова до читальника”, в якій викладається намір бути відвертим і нещадним у полеміці з апологетом унії. Кожна з частин твору позначається чіткою композицією, логічністю викладу. У першій Христофор Філалет на основі численних документів, королівських листів, універсалів, листування доводить протизаконність дій єпископів — організаторів унії, які взяли на себе право приймати рішення щодо діяльності церкви. Автор засуджує відступників і доводить, що їхні дії зумовлені не піклуванням про долю церкви, а власними інтересами.

Другу частину присвячено Берестейському православному соборові, який відхилив унію і позбавив уніатів єпископських прав. Христофор Філалет підтримує право участі світських людей у вирішенні конфесійних питань. Третя частина „Апокрисису...” викриває церковну монархію римських пап, висміює римських ієрархів, спростовуючи цим самим докази П. Скарги. В четвертій частині автор вивищує православну церкву і протестує проти національно-релігійного гніту у Польщі. Загалом Христофор Філалет доводить, що унія веде не до згоди християн, а навпаки — до подальшого загострення внутрішньої нестабільності в Речі Посполитій.

Хоча в цілому „Апокрисис...” твір богословсько-полемічний, безсумнівним є наявність у ньому літературних засобів вислову, і таке поєднання надає йому надзвичайно гострого та емоційного пафосу. Філалет поєднує стилістику високої риторики — поетичну мову з прийомами низького стилю: іронією, сарказмом, насмішкою. Присутній у творі внутрішній діалог автора з опонентом. Трактат насичено приказками, прислів'ями, афоризмами, трапляються ремінісценції з езопівських байок. Автор використовує розгорнені метафори, епітети, порівняння. Все це органічно вплітається в тканину оповіді й створює додаткове емоційно-психологічне тло.

„Апокрисис...” став одним із найвидатніших творів полемічної літератури, який значно вплинув на тогочасних і майбутніх полемістів, на всю художньо естетичну й громадську думку наприкінці XVI — на початку XVII ст.

Літ.: Скабапанович Н. Об „Апокрисисе” Христофора Филалета. СПб., 1873; Яременко П. К. Український письменник — полеміст Христофор Філалеті його „Апокрисис”. Л., 1964.

С. Денисюк