Довідник з української літератури

ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО

ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО (Еварницький, 06.11.1855, с. Сонцівка, тепер Борисівка Харківської обл. — 05.08.1940, Дніпропетровськ) — історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дійсний член НТШ (з 1914), академік УРСР (з 1929).

Народився в родині дяка. 1881 р. закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету, був заліплений при кафедрі російської історії. Предмет зацікавлення молодого вченого — історія Запорозької Січі — викликав заперечення в університеті, і його звільнили з роботи. В 1886—1891 рр. викладав історію в гімназії та на Педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного 1891 р. його вислано під нагляд поліції до Ташкента із забороною викладати в гімназії. Тут він склав „Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях” (1893). 1896 р. захистив магістерську дисертацію „История Запорожских казаков” у Казанському університеті. У 1897 — 1902 рр. працював приват-доцентом у Московському університеті. З 1902 р. був запрошений на посаду директора Історичного музею ім. О. Поля в Катеринослав, де працював до 1932 р. (тепер Дніпропетровський історичний музей ім. академіка Д. Яворницького). У 1920 — 1933 рр. викладав у Катеринославському Інституті народної освіти, де очолював кафедру українознавства (1925 — 1929). У1927 — 1932 рр. був відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопками на Дніпрельстані під час його будівництва. Після 1932 р. був усунений з посад, піддавався моральному та адміністративному гонінню.

Як археолог вів дослідження запорозької старовини, розкопав близько 200 могил, створив колекцію матеріальних пам'яток (майже 75 тисяч експонатів), пов'язаних з історією півдня України. Написав ряд археологічних розвідок, зокрема „Запорожская печера над Днепром” (1885), „Раскопка Кургана „Мухина гора” (1875), „Раскопка Кургана в д. Вороной” та ін. Досліджував старі церкви, залишив ряд розвідок, зокрема „Церковные памятники Запорожжя” (1893), зібрав більш як 600 експонатів церковної старовини.

Основні історичні праці вченого присвячені історії Запорозької Січі, серед них — монументальний тритомник „История запорожских казаков” (1892 — 1897), „Очерки по истории Запорожских казаков и Новороссийского края” (1889), „Вольности запорожских казаков” (1898), розвідка „Йван Дмитриевич Сирко” (1894). В журналі „Киевская старина” надрукував низку окремих розвідок з історії Запорозької Січі: про кошового П. Калнишевського (1887), О. Гладкого (1928), П. Сагайдачного (1913). Велику увагу приділяв збиранню документів і фольклорних матеріалів про Запорозьку Січ. Видав „Сборник материалов для истории Запорожских казаков”, двотомні „Источники для истории Запорожских казаков” (1903), „До історії степової України” (1929), „Жизнь запорожских казаков по рассказу современника-очевидца” (1883), „Запорожье в остатках старини и преданиях народа” у 2-х томах (1888), „По следам запорожцев” (1898) та ін.

Був визначним збирачем українського фольклору та етнографічного матеріалу.

Ще студентом записав більш як 1000 пісень і близько 500 оповідань, у 1906 — 1936 рр. зібрав 2300 пісень частково із записаною мелодією, які надруковано лише в наш час. Видав „Малороссийские народные песни, собранные в 1878 — 1905 гг.” (1906), де міститься 830 пісень, колядок, щедрівок, розвідку „Рибальчі заводи на низу Дніпра” (1927) тощо.

Як лексикограф уклав „Словник української мови”, вийшов тільки 1-й том (1920). Частина його лексичного матеріалу використана в словнику, що вийшов за редакцією Б. Грінченка. Видав поетичну збірку „Вечірні зорі” (1910). Головну увагу як письменник віддавав прозі — був одним із останніх репрезентантів етнографічного реалізму. Його прозові твори написані на теми сучасного автору життя. Це — повісті та оповідання: „Наша доля — Божа воля” (1901), „У бурсу” (1908), „Поміж панами” (1911), „Драний хутір” (1911), „Русалчине озеро” (1911), „Де люди, там і лихо” (1911), „Три несподівані стрічі” (1912) та ін. Прозу Д. Яворницького визначає невибагливий сюжет, точність етнографічного опису, оповідний стиль і багата мова.

Літ.: Дорошенко Д. Д. І. Еварницький // Літ.- наук. вісн. 1913. № 12; Дорошенко Д. Запорозький батько // Дніпрова хвиля. 1913. № 8; Петров В. Пам'яті академіка Д. І. Яворницького // Вісті ЛН УРСР. 1940. № 7 — 8. У пошуках скарбів. К., 1963; Олійник М. Фольклористично-етнографічна діяльність Д. І. Яворницького // Нар. творчість та етнографія. 1965 № 6; Гапусенко І. Дмитро Іванович Яворницький. К., 1969; Шубравська М. Д. І. Яворницький. К., 1972.

В. Шевчук