Довідник з української літератури

БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ

БУДЗИНОВСЬКИЙ ВЯЧЕСЛАВ (30.01.1868, с. Баворів, тепер Тернопільської обл. — 14.02.1935, Львів) — письменник, публіцист, видавець, учений, політичний діяч.

Походив із родини сполонізованого священика. Навчався в університетах Львова і Відня. Виступав зі статтями в альманасі „Товариш”, газеті „Народ”, в американській „Свободі” (20 — 30-ті роки), у ЗНТШ. Редагував такі видання, як „Радикал”, „Громадський голос”, „Праця”, „Ukrainisches Korrespondentblatt” (Відень). Заснував двотижневик „Світ”, часопис „Слово”. „Шукач українського золота” (П. Карманський), В. Будзиновський причетний до входження в літературу В. Стефаника та Л. Мартовича; про обох покутян залишив статті й мемуари. 1897 р. сам здобув розголос як письменник першими прозовими творами, об'єднаними в збірки „Стрімголов”, „Оповідання” та „Як чоловік зійшов на пана” (всі — 1897). З 1898 р. виходять науково-популярні розвідки про панщину, Хмельниччину, гетьманів (у тому числі Мазепу), праця „Історія України” в двох томах, збірка „Козацькі часи в народній пісні”.

Великий знавець історії, В. Будзиновський став автором популярних пригодницьких творів виховного значення про змагання козацтва з ворогами („Під одну булаву”, „Пластун”; „Осавул Підкови”, „Кров за кров”, „Козак Шуба”, „Волю бути козачкою”, „Бранка”, „Послідній Ногай”, „Пригоди запорозьких скитальців”, „Перед бурею” та ін.). Історичний фактаж у поєднанні з динамічною інтригою, авантюрні перипетії на південному пограниччі України, постаті козацьких одчайдухів-героїв, натхненних дійовою патріотичною ідеєю, забезпечили письменникові ще за життя неабиякий успіх. Для прози В. Будзиновського характерні узгоджена з правдою історії нескута фантазія, добре знання традицій інонаціонального середовища (волохів, турків, татар, курдів), колоритність чи й контрастність своєрідних етнічними рисами образів (Сивенький-Мортон у „Пригодах запорозьких скитальців”), долання героями численних небезпек завдяки особистій мужності й винахідливості, дотримання лицарського кодексу честі. В 20-х роках об'єднав ці твори в збірку „Віра батьків” (1924), „Опришок та інші оповідання” (1927). Письменникові належать також кілька п'єс („З живого ведмедя”, „Радник заручився”). Вони виявили гумористичний хист, уміння драматурга вибудувати колізії й розкрити характери.

За останні десятиліття твори В. Будзиновського не перевидавалися. Значна їх частина залишається в рукописах, є маловідомою й малодослідженою. Будзиновський-українознавець — автор історично-економічних розвідок „Панщина, її початок і скасування”, „Аграрні відносини в Галичині”. Був також одним із організаторів „Союзу визволення України”, що патріотично виховував українських полонених вояків із російського війська. Очолював націонал — демократичну партію і представляв її в австрійському парламенті (1907—1918), Українську партію праці. Зазнав еволюції в політичних поглядах: від ідей радикальної партії через симпатії до соціалізму (деякий час друкувався в радянофільському журналі „Нові шляхи”) — до національної ідеї.

Літ.: Франко І. Козацькі часи в народній пісні з замітками В. Будзиновського // Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Горак Р. Перехресні стежки Вячеслава Будзиновського // Будзиновський В. Осавул Підкови. Л., 1990.

В. Погребенник