Довідник з української літератури

ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ (р. нар. невід. — 12.01. 1688) — письменник, культурно-освітній і церковний діяч.

Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював її викладачем, у 1659— 1664 рр. — ректором. З 1669 р. й до кінця життя був архімандритом Єлецького монастиря в Чернігові. Автор збірки проповідей «Ключь разумннія» (три віщання: IC, 1659; Л., 1663, 1665), збірок оповідань — чудес «Небо новоє» (Л., 1665, 1666; Могилів, 1677), оповідань — легенд «Скарбница потребная» (Новгород-Сіверський, 1676).

теологічного трактату «Души людей умерлыхь» (Чернігів, 1687) та ряду полеміко — богословських трактатів публіцистичного характеру, написаних книжною українською і польською мовами. Три з них — «Розмова Білоцерківська» (Новгород-Сіверський, 1676), «Стара Церква» (Новгород-Сіверський, 1678) і «Фундаменти» (Чернігів, 1683) — спрямовані проти католицизму та унії. Найвиразніше соціальні й релігійні суперечності зображені в «Фундаментах». У трактатах «Лебідь» (Новгород-Сіверський, 1676) та «Алькоран» (Чернігів, 1683) обстоюється ідея спільнослов'янського єднання у боротьбі проти турецько-татарської агресії. І. Галятовський засуджував іудаїзм («Месія правдивий» — К., 1659), поганство («Боги поганські» — Чернігів, 1686), а також різні інші відступи від православного віровчення («Софія мудрість» — Чернігів, 1686).

На посаді ректора Києво-Могилянської академії І. Галятовський гідно продовжував справу своїх попередників, зокрема політичного, освітнього та церковного діяча й письменника Лазаря Барановича. Багато зробив для відродженім навчального закладу, зруйнованою після воєнних дій в Україні в 50-х роках XVII ст., дбав про те, щоб навчання було на рівні вищої європейської школи. Викладачі колегії виступали організаторами боротьби проти католицької експансії та унії, за зміцнення православ'я, що в тодішньому розумінні було власне пропагандою патріотизму, утвердженням національної та державної цілісності українського народу.

Значне місце в духовному житті українців тієї доби посідала полемічно-публіцистична проповідь, яка переросла релігійні рамки і стала активним засобом ідеологічного впливу на населення. В курсі риторики, який Галятовський викладав в академії, сформульовано принципи побудови проповіді. Усвідомлення необхідності розвитку нового типу казань спонукало письменника до створення спеціального посібника для складання проповідей. Так у 1659 р. з'явилася збірка проповідей «Ключь разумєнія» і доданий до неї перший український курс гомілетики «Наука, або способ зложеня казаня», де викладено теоретичні засади української схоластичної проповіді. Зростання національної самосвідомості українців у середині

XVII ст. і пробудження інтересу до живої думки вимагали від проповіді не тільки утверджувати у вірі й морально наставляти прихожан, а й розширювати їхні уявлення про світ, давати певні знання, зацікавлювати слухачів.

У «Науці...» викладено загальні гомілетичні настанови щодо складання проповідей, дано зразки створення похоронних проповідей на смерть людей різного стану, віку, статі, подано рекомендації щодо проповідей недільних і на свята. Структурно проповідь, за Галятовським, має складатися з трьох частин: екзордіуму (вступу), нарації (викладу казання, основної його частини) і конклюзії (заключної частини). Проповіді, зібрані в «Ключ разумєнія», мали служити зразками для казнодіїв, а оповідання — легенди та оповідання — чуда збірників — матеріалом для укладання нових казань. Одна з основних вимог, які ставив Галятовський перед проповідниками, полягала в тому, щоб казання було зрозумілим і цікавим. Для цього він радить читати книги «и що хорошое вычитаєш, нотуй собє и до своєго казаня апплєкуй».

І. Галятовський — представник типово барочних форм і стилістичних прийомів, які панували в українській літературі другої половини XVII ст. Його праці написані українською літературною мовою, що значною мірою наближається до народнорозмовної, і польською.

Літ.: Сумцов II. Ф. Иоанникий Галятовський //Киев. старина. 1884. № 1—4; Історія української літератури: У 8 т. К., 1967. Т. 1; Константин Біда. Іоаникій Галятовський і його «Ключі разумєнія». Видання Українського католицького університету ім. св. Климента папи. Рим, 1975; Величко С. Літопис: У 2 т. К., 1991. Т. 2; Макаров А. М. Світло українського бароко. К, 1994.

І. Чепіга