Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Довідник з української літератури

ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир — після 1860) — український і польський письменник.

Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов'язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка поблизу Житомира дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту, працював у Житомирі аптекарем, належав до кола місцевої польської інтелігенції, захопленої театральним рухом. Для польського театру, який функціонував у Житомирі, у 1841 р. написав п'єси «Figle ulanow» («Витівки уланів»), «Mlodziez tegoczesna» («Тогочасна молодь»). Йому належить українська п'єса «Повернення запорожців з Трапезунда» (К., 1842), жанр якої сам автор визначив як «історичну комедіо-оперу в двох актах». Йдеться тут про звитяжний морський похід козаків проти турків, розгром ними ворожого війська, захоплення турецької фортеці. Ця сюжетна канва збагачується зображенням мирних буднів запорожців на хуторах понад Дніпром. Життя козаків овіяне славою героїчної боротьби проти іноземних напасників. Весь твір пройнятий пафосом любові до України, гордістю за доблесних синів українського Степу. У романтичному зображенні козацтва К. А. Гейнч близький до представників «української школи» в польській літературі — Б. Залеського, А. Мальчевськош, М. Грабовського, С. Гощинського, Т. Падури, хоча при розкритті стосунків між запорожцями й польською шляхтою йде далі за них, вказуючи на лицемірство панства, його корисливі інтереси. Отже, він став попередником тих польських «хлопоманів», що розуміли українців як окремий народ і намагалися працювати для нього.

У творі вирізняється й інтимно-особистіша лінія козака Дениса і його коханої Гандзі. Переживання дівчини за парубком виливаються у зворушливій пісні «Вітер з листями іграє», яка при сценічному втіленні п'єси мала виконуватися на мотив народної мелодії «їхав козак за Дунай». Цікаво, що автор пропонував виконувати пісню «Як немає миленького — жить на світі тяжко» на мотив мелодії «Як не бачу Петруся», що свідчить про його обізнаність з «Наталкою Полтавкою» І. Котляревського.

Драматург виявив добре знання українського побуту, звичаїв, історії. Його твір несе відбиток і фольклорної образності, романтичної традиції, і наслідування літературного бурлеску. Тому п'єса «Повернення запорожців з Трапезунда» є не тільки фактом польсько-українських літературних стосунків, а й свідченням спільних характерних тенденцій у розвитку слов'янської романтичної поезії.

Літ.: Марковський М. «Powröt zaporozcöv z Trebizundy», K. Гейнча, маловідомий твір польсько-української романтики // Україна. 1926. Кн. 5; Абрамович II, Гнатюк В. Ще про Гейнча (Гінча): Бібліо- та біографічні нотатки // За сто літ. К., 1928. Кн. 2; Щурат С. В. Про зв'язки Т. Падури з декабристами // Укр. іст. журн. 1968. № 11; Кирчів Р. Мовою українського народу // Українською мовою натхненні: Польські поети, які писали українською мовою. К., 1971; Хропко П. II. Українська драматургія першої половини XIX ст. К., 1972.

П. Хропко