Довідник з української літератури

ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ

ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600, Пруссія — 28.11.1683, Київ) — історик, письменник.

Народився в німецькій родині протестантів — реформаторів; юнаком прибув до Києва, прийняв хрещення і став монахом. По закінченні Києво-Могилянської колегії (1642) був рекомендований П. Могилою для навчання в Англії. Там прослухав курси богослов'я, історії, юриспруденції. Викладач, професор, з 1645 р. — ректор Києво-Могилянської академії. Одночасно з 1648 р. — ігумен Києво-Братського монастиря, з 1656 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври. Провадив велику проповідницьку, полемічну, видавничу й наукову діяльність, займав принципову позицію в обстоюванні прав і привілеїв Київської митрополії. Автор філософських курсів латинською мовою „Діалектика і логіка” (1645 — 1646), „Твір про всю філософію” (1646 — 1647), полемічних виступів проти унії та єзуїтів.

Найцікавішим в історико-культурному контексті є дидактичний твір „Мир з богом людині” (1669, 1671) — посібник для духовенства про виконання обряду спокутування гріхів. Книга присвячена царю Олексію Михайловичу й починається віршем на його честь. „Мир...” повістує про силу покаяння перед Богом, визначає поняття совісті, волі, гордості, описує гріхи всіх верств суспільства: купців, лікарів, монахів, князів, суддів, воїнів, ремісників та ін. Автор розрізняє в таїнстві покаяння матерію і форму, а в кожному церковному таїнстві чотири рівні: матерія, річ, запропонована до святині; форма чи образ здійснення тієї святині; служитель чи здійснювач таїнства; сприймаючий. І. Гізель говорить про гріх загалом, про поділ гріха на смертний чи прощенний тощо. У творі подаються також численні історичні та побутові відомості з життя українського суспільства другої половини XVII ст. І. Гізель змальовує картину спустошення України чужоземними завойовниками і внутрішніми чварами. „Мир...” став „своєрідним кодексом моралі” (О. Мишанич), був популярним. В 1690 р. патріарх Іоаким оголосив його однією зі „злочинних київських новотворних книг”. І. Гізель брав найактивнішу участь у виданні „Києво-Печерського патерика” (1661), був імовірним автором чи редактором „Синопсиса” (1674).

Літ.: Сумцов Н. Иішокентий Гизель // Киев. старина. 1884. Кн. 10; Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ct.). К., 1959; Філософія Відродження на Україні. К., 1990.

Г. Усатенко