Довідник з української літератури

ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ

ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ (р. нар. невід. — 1738) — козацький літописець.

Вихованець Києво-Могилянської академії. З 1686 р. перебував на військовій службі в козацькому війську, де обіймав ряд посад — гадяцького сотника, полкового осавула. В 1717 — 1728 рр. — гадяцький полковий судця. Брав активну участь у заходах представників козацької старшини на чолі з гетьманом П. Полуботком, спрямованих на захист прав України. Зокрема, 1723 р. підписав Коломацькі чолобитні статті і їздив до Петербурга в складі козацької депутації, щоб домогтися у Петра І скасування Малоросійської колегії та розширення прав гетьманської старшини. За це був заарештований і ув'язнений в Петропавлівський фортеці (1723 — 1725), вийшов на волю лише після смерті Петра І. По поверненні в Україну продовжив військову службу. Був гадяцьким полковим обозним (1728 — 1730) і полковником (1730—1738). Загинув від ран у Кримському поході проти татар під час російсько-турецької війни 1735 — 1739 рр. Точна дата смерті Г. Грабянки невідома.

Автор літопису „Действія презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкоґо, Гетьмана Запорожского, с поляки... Року 1710” — високохудожнього історичного твору, який описує українську минувшину від давніх часів до 1709 р. Найбільша частина літопису присвячена подіям національно-визвольної війни 1648 — 1654 рр. і постаті гетьмана Б. Хмельницького. Події після смерті Хмельницького викладені стисло, причому з 1664 р. оповідь ведеться по роках. Автор не просто констатує їх з метою відтворення об'єктивної історичної дійсності, а насамперед прагне викласти позицію козацької старшини, яка боролася за дотримання російським урядом статей Б. Хмельницкоґо. Не всі факти оповіді історично достовірні, що зумовлюється джерелами, якими користувався літописець. Натомість у літопис вводиться значна кількість напівлегендарних переказів, історична вірогідність яких сумнівна, але вони відіграють значну роль у белетризації оповіді, відтворенні духу часу, служать джерелом авторської концепції історичного розвитку України.

У творі відчувається вплив українського літературного бароко: епічність, динамічність оповіді, напруженість дії, відтворення цілого як системи контрастів, використання „високого”, патетичного стилю розповіді. Це свідчить про високу освіченість автора й про те, що літопис Грабянки — насамперед явище „красного” письменства, високоестетичний художній твір, який органічно входить в контекст зрілого літературного бароко. Водночас письменник використовує фольклорні засоби та елементи (прислів'я, порівняння, сатиричні прийоми, народнопоетичну ритміку). Багато епізодів у літописі написано під впливом героїчного народного епосу, що зумовило певну ідеалізацію історичних постатей, наділення їх надзвичайними рисами і властивостями. Особливо це характерно для образу гетьмана Б. Хмельницького, якого Г. Грабянка зобразив як взірець справжнього народного ватажка, що мало для автора і важливе політичне значення.

Г. Грабянка був переконаним прихильником автономії України у складі Російської імперії, рішуче підгримував боротьбу козацької старшини за збереження гетьманського устрою. Звідси випливає основна настанова твору — показати, що „українці є рівні з іншими”. При написанні літопису автор використав велику кількість історичних джерел: офіційні акти, записки свідків подій, твори польських істориків М. Кромера, М. Бєльського, О. Гваныні, В. Каховського, німецьких — С. Пуфендорфа, Й. Гібнера. Залучено також „Синопсис”, літопис Самовидця, „Кройнику о землі Полской” Ф. Софоновича. Твір написано церковнослов'янською (так званою славенською) мовою.

Науці відомо близько 50 списків цього літопису, що свідчить про його надзвичайну популярність. Оригінал рукопису не зберігся.

Літ.: Багапій Д. Нарис української історіографії. Джерелознавство. К., 1925. Вип. 2; Історія української літератури: У 2 т. К., 1987. Т. 1; Луценко Ю. Н. Летопись Григория Грабянки. К., 1989; Літопис галицького полковника Григорія Граб'янки. К., 1992.

С. Денисюк