Довідник з української літератури

ДАШКЕВИЧ МИКОЛА

ДАШКЕВИЧ МИКОЛА (16.08.1852, с. Бежів, тепер Черняхівського р-ну Житомирської обл. — 02.02.1901, Київ) — літературознавець, історик, фольклорист.

Народився в сім'ї сільського священика. По закінченні з золотою медаллю Житомирської гімназії (1868) вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, який закінчив 1873 р. Ще під час навчання виявляв особливий інтерес до історії, надто давньої, що привело його до співпраці з тодішнім доцентом кафедри російської історії В. Антоновичем. За пропозицією останнього працював над темою „Княжение Данила Галицкого по русским и иностранным источникам”, яка згодом була відзначена золотою медаллю й надрукована в „Университетских известиях”. За розвідку „Сказание про св. Грааля” М. Дашкевич удостоєний ступеня магістра всесвітньої літератури. Своєрідним підсумком у подальшій розробці теми стала фундаментальна праця „Романтика круглого стола в литературе и жизни Запада” (Київ, 1890), за що М. Дашкевич одержав диплом „honoris causa” з історії західноєвропейських літератур. У 1878—1880 рр. працював в університетах і бібліотеках Німеччини, Франції, Англії, Австрії, Італії. Результатом сумлінних студій стали дослідження вченого про епос західноєвропейських народів, про творчість В. Шекспіра, Мольєра, Дж. Байрона, Ф. Шіллера, Й.-В. Гете.

Прекрасний знавець зарубіжних літератур, М. Дашкевич велику увагу приділяв вивченню історії народів Росії. Його захоплення періодом Данила Галицького поширилося з часом на дослідження Болоховської землі, про наслідки якого він доповідав на III Всеросійському археологічному з'їзді (1877), а пізніше видав друком (1884). Серед історичних праць привертають увагу „Заметки по истории Литовско-русского государства”, „Первая уния Руси с католичеством”, „Данные для древнерусской истории”.

Особливу роль у наукових дослідженнях Дашкевича-енциклопедиста відіграє україністика. Ґрунтовні знання української літератури зумовили глибину досліджень, переконливість, аргументованість висновків, зроблених на широкому тлі світової літератури. Насамперед це стосується його відгуку на „Очерки истории украинской литературы XIX в.” В. Петрова, в якому автор торкається важливих моментів розвитку літератури, напрямів, течій, творчості окремих письменників у контексті інших європейських літератур. Ця праця стала важливим кроком у розробці питань методики дослідження історико-літературного процесу, обґрунтованої ним лекції „Постепенное развитие науки истории литературы и современные ее задачи” (1877). Значний інтерес становили розвідки вченого про творчість А. Метлинського, В. Антоновича, О. Котляревського, а надто праці „Вопрос о лите- ратурном источнике украинской оперы И. П. Котляревского „Москаль-чарівник” (1893) та „Малорусские и другие бурлескные „Знеиды” (1893). В останні роки життя М. Дашкевич написав статті „Славяно-русский Троян и римский император Троян”, „Опит указаний литературных параллелей к плачу Ярославны в „Слове о полку Итореве”, „Несколько слов о Н. И. Костомарове и Ф. Достоевском”.

Любов'ю вченого до України була спричинена багаторічна праця над історією Південної Русі, тритомний рукопис якої так і не побачив світу за його життя. Велика роль М. Дашкевича у розвитку компаративістики в Україні. Глибока ерудиція, розроблена ним методика порівняльних вивчень дали змогу досліджувати явища в широкому контексті світової літератури. Це стосується української та російської літератур. Крім названих праць, це такі як „Романтика на Западе и в поезии Жуковского” (1883), „Мотив мировой поззии в творчестве Лєрмонтова”, „А Пушкин в ряду великих поетов того времени”, „Билины об Алеше Поповиче и о том, как не осталось на Руси богатырей” (1883), „Средневековая греко-славянская литература и ее отношение кзападноевропейской поззии” (1887). Етапною в порівняльному вивченні літератур стала фундаментальна праця М. Дашкевича „Древиекельтский зпос о короле Артуре и витязях Круглого Стола и былевые песни Киево-Галицкой Руси”, перший том якої, побудований на матеріалі іспанської, французької, скандинавських, візантійської, слов'янських літератур, побачив світ 1890 р. під назвою „Романтики Круглого стола в литературах и жизни Запада”.

Помітна діяльність М. Дашкевича в „Історичному товаристві Нестора-літописця”, секретарем якого вій був у 1878 — 1893 рр., організації „Чтений в историческом обществе Нестора-летописца”, а також у налагодженні лекційно-просвітительської роботи товариства. Зав,дяки його ініціативі був підготовлений і виданий товариством ювілейний „Гоголевский сборник”.

Блискучий лектор, людина, що володіла багатим фактологічним матеріалом, М. Дашкевич привніс чимало нового в розробку історико-літературних університетських курсів як теоретичних, так і практичних. Насамперед це стосується історії європейських літератур, утому числі російської та української.

Літ.: Флоринський Г. Д. Памяти Н. П. Дашкевича // Чтения в ист. о-ве Нестора-летописца. 1907. Кн. 20; Лобода А. М. Н. П. Дашкевич как историк литературы русской и малорусской // Там же; Каманин И. М. Важнейшие трудн Н. П. Дашкевича по южнорусской истории // Там же.

Л. Грицик