Довідник з української літератури

АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ

АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. — 22.07.1902, Київ) — історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч.

Брат М. О. Андрієвського. Народився в сім'ї вчителя Канівського повітового дворянського училища. Після закінчення Київської гімназії навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету, де в той час активно поширювались ідеї українського та польського національно-визвольного руху. Під впливом загальної атмосфери в навчальному закладі та особистого знайомства з М. Драгомановим зміцніли його національні переконання й схильність до культурно-просвітницької діяльності. З 1865 р. викладав російську мову та словесність у гімназіях Катеринослава (тепер Дніпропетровськ), Одеси, Архангельська, в реальному училищі Тули. 1878 р. захворів, подав у відставку й оселився в Одесі. Тут учителював, давав приватні уроки, працював у „Одесском вестнике“, в якому вийшла його перша історико-літературна праця „Григорій Федорович Квітка (Основ'яненко), 1778—1843. Біографічний нарис“. Вона вирізнялася доступністю викладу й прихильним ставленням автора до письменника.

У 1879 — 1881 рр. О. Андрієвський відбував заслання у В’ятці, де написав низку краєзнавчих досліджень. 1881 р. переїхав до Києва, став редактором неофіційної частини „Киевских губернских ведомостей“. Матеріали, зібрані ним у архіві Київського губернського правління й видрукувані протягом 1882 — 1886 рр. у 10 випусках „Історичних матеріалів“ (російською мовою), мають велику цінність для дослідників історії літератури, етнографії, фольклору, історії України, зокрема запорозького козацтва, національно-визвольного руху, церкви, школи тощо. Свої наукові розвідки й художні твори О. Андрієвський друкував у київських газетах „Заря“, „Труд“, „Жизнь и искусство“. З 1882 р. активізується його культурно-просвітницька та громадська діяльність. Під час роботи у Київській комісії народних читань організував систематичне видання науково-популярних брошур з різних галузей знання, провадив громадсько-культурні заходи. 1885 р. призначений інспектором гімназії Златополя (тепер м. Новомиргород на Кіровоградщині). Після повернення до Києва (1892) працював учителем словесності в гімназії, інспектором народних училищ Катеринославської губернії, директором міського сирітського будинку в Одесі (1896). В останні роки життя чіпав публічні лекції з історії російської та західноєвропейських літератур, історії запорозьких козаків. Написав і видав велику кількість праць про життя й творчість Т. Шевченка, окремих діячів російської літератури. Домігся створення фонду для упорядкування могили Т. Шевченка і заснування школи його імені в Каневі.

Літ.: Каманин И. Алексей Александрович Андриевсклй // Киев. старина. 1902. № 9.

С. Денисюк