Довідник з української літератури

ДНІПРОВА ЧАЙКА

ДНІПРОВА ЧАЙКА (спр. — Василевська Людмила Олексіївна; 01.11.1861, с. Карлівка, тепер Зелений Яр Доманівського р-ну Миколаївської обл. — 13.03.1927, с. Германівка Обухівського р-ну Київської обл.) — письменниця, перекладач.

Народилася в сім'ї священика, закінчила приватну жіночу гімназію в Одесі (1879), вчителювала. Пізніше активно працювала у київській „Просвіті”. За пропаганду антиурядової літератури та допомогу політичним в'язням 1905 р. була заарештована. На формування літературно-естетичних смаків мали вплив твори Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Пушкіна, М. Лермонтова, І. Тургенєва, Дж. Байрона, Ф. Шіллера, античних поетів і драматургів, згодом — М. Коцюбинського, українських прозаїків XIX — XX ст.

Писати Дніпрова Чайка почала ще в гімназії. Деякі вірші („На смерть Тургенева”) були надруковані в „Одесском вестнике” (1883). Її українські поезії друкували альманахи „Степ”, „Нива”, „Перший вінок”, „Хвиля за хвилею”, журнали „Зоря”, „Киевская старина”, „Літературно-науковий вісник”, „Дзвінок” та ін. Творча робота була для письменниці справжнім святом — „весіллям”. „Моя горілка — чорні чорнила, весільна шишка — хороша книжка, весільне гільце — легеньке пірце”, — афористично висловилась вона у своїй „Записній книжці”.

Тематичний діапазон поезії Дніпрової Чайки передає загальнодемократичні настрої боротьби проти колоніальної політики царизму в Україні; в ній звучать любов і повага до трудівника, вболівання за долю селянства. Традиційною для свого часу була й поетична манера Дніпрової Чайки: ліберально-народницькі гасла („повна свобода”, „розвиток в ріднім краю”, „знесення кайданів народу”) у її віршах поєднуються з фольклорним і етнографічним елементом. По селах, де працювало подружжя Василевських, вони збирали фольклорні матеріали, записували народні пісні, які потім з голосу Дніпрової Чайки поклали на музику М. Лисенко та А. Канощенко. Створені на цій основі власні поеми — казки для дітей були використані М. Лисенком як лібрето для дитячих опер („Коза — дереза”, „Пан Коцький”, „Зима й весна, або Снігова краля”).

Прозова творчість письменниці розпочалася оповіданням „Знахарка” (1884), побудованим на фольклорно-етнографічному матеріалі (І. Франко вказував на „перевантаженість етнографізмом”), У наступних творах зображувала процеси диференціації села („Уночі”, 1896 — 1909; „Вольтер'янець”, 1896; „На Солоному”, 1911), передавала суспільне піднесення напередодні революції 1905—1907 рр, („Революціонер”, „Месниця”, 1901). В окремих творах („Хрестонос”, 1896; „Чи сквитались?”, 1899; „Війна не вгаває, війна клекотить...”) підносила голос за мир і злагоду в суспільстві, самоочищення й удосконалення людини в толстовському дусі. Оповідання позначені поглибленим психологізмом, тонким дослідженням духовного світу персонажів („Хрестонос”, „У школі”, „Чудний”, „Тень несозданных созданий” та ін.). Окреме місце в творчості належить поезії у прозі чи ритмізованим мініатюрам під назвою „Морські малюнки” („Дівчина — чайка”, 1892; „Суперечка”, 1893; „Скеля”, 1893; „Буревісник”, 1900; „Шпаки”, 1901; „Плавні горять”, 1902), написаним у імпресіоністично-символічній манері (їх можна порівняти з ранніми творами цього жанру В. Стефаника, О. Кобилянської). Проте поезія в прозі Дніпрової Чайки більш соціально заангажована, тут порушуються питання долі народу, ролі митця в суспільстві.

Перекладала з російської М. Лермонтова „Вийду я тихенько на дорогу”, „Мцирі-чернець”, „На півночі хмарній”, „Парус”, О. Пушкіна „Втопник” та з шведської С. Лагєрлеф „Королева Кунгахем”, „Інгрід”.

Значний внесок письменниці у розвиток дитячої літератури — вірші „Зима”, „Весна”, „Голосіння дітвори”; оповідання „Буряк”, „Краплі — мандрівниці”; казки „Казка про Сонце та його сина”, „Грецька казка”. Виступала зі статтями й рецензіями в педагогічній пресі, діяльно співробітничала в журналі „Дзвінок”, цікавилася фольклором. 1884 р. представила на VI Археологічно-етнографічний з'їзд, що відбувся в Одесі, три зошити „Українських народних пісень, що їх співають у Дніпровському уїзді Тавричеської губернії”. Багато пісень з голосу письменниці записав М. Лисенко, який створив на її слова кілька романсів.

Літ.: Коваленко-Коломацький Г. Дніпрова Чайка. Л. О. Василевська, уродж. Березіна (спогади) //Червоний тцлях. 1927. № 4; Конощенко А. Дніпрова Чайка (спогади) // Україна. 1927. № 5; Франко І. „Нива”, український літературний збірник // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1980. Т. 26; Пінчук В. Дніпрова Чайка. Життя і творчість. К., 1984.

Л. Дем'янівська