Довідник з української літератури

ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ

ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ (спр. — Довганич; березень 1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. — 13.12.1849, Хуст) — письменник, філософ, фольклорист, чл.-кор. Угорської АН (з 1831).

Народився в селянській сім'ї. Початкову освіту здобув в елементарній школі Хуста та латинській школі в Сигеті. Продовжував навчання у богословських семінаріях Великого Варадина (нині Арад у Румунії), Трнави (Словаччина) та Ужгорода (завершив повну тогочасну академічну освіту). Був добре обізнаний із передовою європейською науковою думкою. Служив священиком у різних місцях Закарпаття. Залишився в пам'яті народу як захисник селян від сваволі феодалів. У творчому спадку вченого кілька філософських трактатів, теологічних, історичних та етнографічних праць.

З 1800 по 1811 р. написав 168 поетичних творів, із них 130 латинською, 34 угорською і 4 українською мовами. Ставши священиком, створив лише 22 вірші (один латинською, 7 угорською і 14 українською мовами).

В 1832 р. зібрав та упорядкував свої поетичні твори в рукописну збірку „Poemata Basilii Dohovits” („Поезія Василя Довговича”). Його поезії позначаються вільнодумством, правдивим відображенням життя і звичаїв, морального обличчя служителів культу. Найбільше віршів у Василя Довговича на світську тематику. Сюди належать латиномовні філософські вірші — роздуми, інтимна лірика угорською мовою. Поезія українською мовою, що містить побутово-ліричні, гумористичні та сатиричні вірші, перебуває під значним впливом народнопоетичних зразків.

Літ.: Мащинський І. Кінець XVIII — перша половина XIX ст. та життя і діяльність Василя Довговича // Наук. зб. Музею укр. культури у Свиднику. Пряшів, 1982. Т. 10; Шевчук В. Мудрець із гір Карпатських // Шевчук В. Дорога в тисячу років. К, 1990.

С. Денисюк