Українська література - Новий довідник - М. Радишевська 2008

§ 1. Українська міфологія
Усна народна творчість

Первісне уявлення прадавньої людини про навколишній світ відбите в міфах.

Міфи (від грецького mythosслово, сказання; оповідь, байка) — народні перекази про явища природи, богів чи обожнюваних героїв, уявних істот.

Усесвітньо відомі давньогрецькі й давньоримські міфи про Зевса-Аполлона, Афродіту-Венеру, Діану-Артеміду, Прометея, Геракла тощо. Насильницьке й тотальне запровадження християнства, агресивна боротьба з дохристиянськими віруваннями слов’ян, з язичництвом, спалення дерев’яних та потоплення кам’яних «поганських» ідолів, яким поклонялися наші предки, призвели до того, що нинішні покоління майже втратили зв’язок з багатющою скарбницею слов’янської міфології. Утім, не слід ототожнювати міфи з релігією. Вони не можливі без неї, але й не є спеціальним релігійним творінням. На думку І. Зварича, міфологія стоїть ближче до поезії, ніж релігія. Міфологія генетично споріднена з фольклором і літературою. Міфотворчість властива всім народам світу.

У міфах людина прагнула пояснити для себе походження Всесвіту, створення людини, тварин. Усі народи світу мають міфи про походження Сонця, Місяця, Землі, неба, гір, річок, морів, озер. Отже, міфотворчість можна вважати одним з найдавніших виявів колективної людської свідомості, таких, як мистецтво, наука. Міфи народжуються, помирають, змінюючись знову ж таки міфами. «При широкому розумінні міфотворчості ми можемо говорити, — зауважує І. Зварич, — що кожна епоха людської цивілізації творить про себе саму міф, зі своєю міфопоетичною моделлю, картиною світу. Крім цього, кожна окрема людина творить про себе міф, живе в міфологізованій нею реальності». Міф актуальний для людини в усі часи, тому постійно впливає на літературу.

Не можна вважати міф абсолютною вигадкою, фантастичним вимислом. Міф містить у собі обсяг людських знань про світ. Б. Степанишин зазначає: «Хоча легенди та міфи - це не літописні хроніки, але вони й не вислід суцільної фантастики: в основі їх лежать прадавні перекази, а перекази народжуються з бувальщин, отих віддзеркалень людського буття. Саме з цього єдиного джерела й народився міф про квітучу країну Оріану, нашу правітчизну, про Бога всіх богів — Всебога — Дажбога, про бога вогню Сварога і богиню води Дану та інших».

Як стверджує С. Пінчук, міфологія українців пронизує всі пори національного буття, пронизує всі фази людського існування від народження до смерті. Вона відбиває не тільки стан людської душі, але й усю гаму її взаємин з природою. На думку дослідника, укорінення міфів у психології і побуті нашої нації настільки глибоке, що з ним не витримало бою християнство, яке було змушене поступитися, дати дорогу дохристиянському досвідові, особливо в галузі обрядовості. Прикладом може послужити водіння Кози з вертепом. Християнська церква, бажаючи вкорінитися навічно, учинила дуже мудро. Не змігши стерти з пам’яті народу свята, обряди, звичаї, вона узаконила їх. Різдво, Вербна неділя, Зелені свята, Івана Купала, Маковія, Спаса і т. ін. — усі мають язичницьке походження. Проте в таких перетвореннях немає нічого дивного, бо на новому етапі розвитку людської цивілізації старі форми культури наповнюються новим змістом.

Крізь тисячоліття дійшли до нас образи Оріани, Рода, Дажбога, Лади, Сварога, Перуна, Світовида, Ярила, Велеса, Спаса, Берегині й десятків інших богів. Вони були уособленням сил природи (сонця, грому, блискавки, вітру тощо) і охоронцями життя людей.

На відміну від грецької, в українській міфології родинного зв’язку між богами не було. Ми чітко не знаємо, ким вони доводяться один одному. Боги вважалися всесильними та постійно були присутні в повсякденному житті людини. Пригадаємо хоч би «Плач Ярославни» із «Слова про похід Ігоря», у якому князева дружина звертається до сил природи з проханням допомогти коханому.

В останнє десятиліття були перевидані ґрунтовні дослідження та з'явився ціла низка нових цікавих розвідок про міфологію, як-от:

1. М. Костомаров. Слов’янська міфологія. — Київ, 1994.

2. Митрополит Іларіон. Дохристиянське вірування українського народу. — Київ, 1992.

3. І. Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. — Київ, 1992.

4. В. Давидюк. Українська міфологічна легенда. — Львів, 1992.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.