Українська література - Новий довідник - М. Радишевська 2008

§ 27. Тропи (художні засоби)
Літературознавство

Анафора (від грецького anaphora, буквальновинесення нагору) — стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць. Наприклад, у поемі М. Рильського «Слово про рідну матір» кожна нова строфа починається піднесеним і урочистим:

Благословен той день і час...

Благословенна ти в віках...

Благословенні ви, сліди...

Антитеза (від грецького antithesisпротиставлення) — стилістична фігура, яка утворюється зіставленням слів або словосполучень, протилежних за змістом. Антитеза часто трапляється в прислів’ях та приказках, афоризмах: «Ситий голодному не вірить», «Праця чоловіка годує, а лінь марнує».

У мужички — руки чорні,

В пані — рученька тендітна.

Леся Українка.

Гіпербола (від грецького hyperboleперебільшення) — зворот, у якому ознаки описуваного предмета подано в надмірно перебільшеному вигляді з метою привернути до них увагу читача. В основі гіперболи лежить елемент певної абсурдності, різкого протиставлення здоровому глузду або суспільному досвідові.

Спини мене, отямся і отям,

Така любов буває раз в ніколи.

Л. Костенко.

Так ніхто не кохав.

Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.

В. Сосюра.

Евфемізм (від грецького euphemismos, від еuдобре і phemiговорю) — милозвучне слово або вираз, ужиті для заміни непристойних, небажаних, заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем, речі або явища тощо. Наприклад: помер — пішов з життя, смерть — біта з косою, чорт — нечистий, стара людина — літня людина.

Епітет (від грецького epitheton означення або прізьвисько) — такий мовно-поетичний засіб, який шляхом художнього переосмислення надає означуваним словам особливої художньої забарвленості й наповненості. Іншими словами епітет — це особливе художнє означення.

Мріють крилами з туману

Лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани

Зорі сургучеві.

В. Симоненко.

Іронія (від грецького еіrоnеіа, буквально — удаване незнання) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка замаскована зовнішньою благопристойною формою.

Од молдаванина до фіна

На всіх язиках все мовчить,

Бо благоденствує!

Т. Шевченко.

Метафора (від грецького metaphoraперенесення) — один з основних тропів поетичного мовлення. В метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю. Причому вона не може бути порівнянням:

Осінній вечір морозом дихав.

В. Симоненко.

Сахається розгублена душа,

Почувши раптом тихі кроки щастя.

Л. Костенко.

Метонімія (від грецького metonутіаперейменування) — різновид тропа, близького до метафори, у якому переноситься значення слів з певних явищ та предметів на інші за суміжністю. Та метонімія, на відміну від метафори, може замінити часткове на ціле або навпаки.

Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні (Є. Маланюк).

Хай мовчать Америки й Росії Коли я з тобою говорю. В. Симоненко.

Оксиморон (від грецького oxymoronдотепна нісенітниця, дотепно-безглузде) — різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, унаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (крижаний вогонь, світла пітьма, назад у майбутнє, ходячий труп, страшенно веселий). Наприклад:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть думи сумні!

Леся Українка.

Перифраз (від грецького periphrasisописовий вираз) — заміна прямого найменування предмета непрямим його означенням, по даним у формі описового словесного звороту. Перифразом можуть бути як довільні, так і фразеологічні сполучення слів: чорне золото — вугілля, птах миру — голуб, тримати язик за зубами — мовчати.

Порівняння — троп, який пояснює один предмет через інший, подібний до нього (часто за допомогою єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, буцім, ніби та ін.)

Над сизим смутком ранньої зими

Принишкли хмари, мов копиці сіна.

В. Симоненко.

Риторичне питання — питання, порушене не для того, щоб отримати відповідь, а з метою узагальнення очевидної думки.

Хто може випити Дніпро,

Хто властен виплескати море,

Хто наше злото-серебро

Плугами кривди переоре?

М. Рильський.

Синекдоха (від грецького synekdocheспіввіднесення) — різновид метонімії, заснований на кількісному зіставленні предметів та явищ (уживання однини в значенні множини і навпаки, визначеного числа замість невизначеного, видового поняття замість родового).

Кругом Січі Запорожця Москаль

облягає

(Народна пісня).

Троп (від грецького troposспосіб вираження, зворот, образ) — слово, уживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.