Українська література - Новий довідник - М. Радишевська 2008

§ 4. Малі жанри
Усна народна творчість

Прислів'я і приказки

Прислів’я та приказки належать до малих жанрів усної народної творчості. Хоч вони й короткі, на один- два рядки, але мають усі ознаки художньо довершених творів.

У прислів’ях та приказках відображено багатовікову мудрість народу, практичний досвід людини в різних сферах її діяльності, різноманітні явища суспільного життя й природи, передано горе й радість людини, її мрії та прагнення.

Прислів’я виникли дуже давно. Як указує їхня назва, у житті вони вживаються при слові, при розмові, набираючи в кожному окремому випадку відповідного значення.

Прислів’я та приказки — це стійкі афористичні вислови, що в стислій, точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські вчинки тощо. Прислів’я містить завершену думку, приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів'я.

Прислів’я:

Кров людська не водиця,

проливати не годиться.

Найшла коса на камінь: коса

не втне, камінь не піддасться.

Береженого Бог береже,

а козака шабля стереже.

Приказки:

Старість не радість, похорон не весілля.

Або пан, або пропав — двічі не вмирати-

Моя хата скраю — я нічого не знаю.

Баба з воза — кобилі легше.

Кров людська — не водиця.

Найшла коса на камінь.

Береженого Бог береже.

Старість не радість.

Або пан, або пропав.

Моя хата скраю.

Баба з воза.

Прислів’я — маленький поетичний твір, що складається лише з одного речення, яке може бути простим («За праве діло стій сміло», «Кожному мила своя сторона») або складним («Праця чоловіка годує, а лінь марнує», «Не лінуйся рано вставати, а соромся довго спати», «Бджола мала, а й та працює»).

Прислів’я змінюють свій зміст залежно від застосування. Більшість прислів’їв можуть уживатися у двох значеннях: прямому («Сам пропадай, а товариша з біди визволяй», «Добре роби, добре й буде») і переносному («Під лежачий камінь вода не тече», «Любиш кататися — люби й саночки возити», «Який стук, такий і грюк»).

Тематично прислів’я охоплюють усі сфери людської діяльності, будь- яке життєве явище (дружбу, працю, віру, війну, сім’ю, страх).

Про батьківщину: «Рідний край — земний рай».

Про дружбу: «Дружба та братство Дорожчі за багатство».

Про працю: «Уперта праця все переможе».

Про навчання: «Гарно вчити того, хто хоче все знати».

Про людські вади: «Лукавий чоловік на словах любить, а ділом губить».

Прислів’я влучні, виразні, ритмічні. Будова прислів’їв відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються. Така милозвучність прислів’їв допомагає легше запам’ятовувати й виголошувати їх, мова відзначається стислістю, лаконічністю, тут не тільки немає багатослів’я, але часто випускаються члени речення, необхідні в звичайній розмовній мові:

Знає кума — знає півсела.

Прислів’я побутують в українській словесності з найдавніших часів і не втрачають своєї актуальності донині.

Загадки

Загадка (від «гадка» — думка, «гадати» — думати, мислити) — короткий твір, у якому в завуальованій алегоричній формі зашифровано певний предмет чи явище, первісне значення яких треба відшукати. Кожна загадка — це художній опис, яскраве зображення загаданих предметів і явищ. У загадках, як і в прислів’ях, виражені спостереження народу над явищами людського життя та природи, відбито ного досвід, мудрість, його вміння образно мислити. Загадки — один з найдавніших і найпоширеніших видів народної творчості. У свідомості людей вони живуть тисячоліттями. Чимало загадок зберігають і відображають первісні, міфологічні погляди на природу: «Той, що живе в лісі» (лісовик), «Той, кого не згадують о півночі» (чорт), «Високо стоїть, одно око має, усюди заглядає» (сонце). Пізнаючи природу, людина змінювала свої погляди. Загадки завжди були однією з форм навчання молоді, через них передавався життєвий досвід народу, знання, з їх допомогою розвивалися розумові здібності, кмітливість. Пізніше загадування загадок набрало розважального характеру: їх загадували під час свят та забав, на вечорницях. Сьогодні загадки майже повністю перейшли в дитячий фольклор. Народ пам’ятає старі загадки та весь час складає нові, у яких відображено спостереження за новими явищами життя.

З появою книги, автомобіля, літака, паровоза з’являються загадки про ці предмети: «Мовчить, а всіх навчить» (книжка), «Що летить — крило має, а крилами не махає?» (літак), «Огнем не запалиш, водою не погасиш» (електрика), «Дерево та дріт — кричить на весь світ» (телеграф).