Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009
Сюжетна концепція жанру
Основні жанрові тенденції в радянській та пострадянському літературознавстві
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Ігор Вітальович Силантьєв (нар. 1960) - російський професор нового покоління з Новосибірську, автор сюжетної жанрової концепції. Уславився як спеціаліст із поетики мотиву, на цю тему написав кілька книжок та серію статей у різних виданнях Росії та закордоном. Жанровий аспект літературознавства з'являється в його творчості у зв'язку з поширенням теорії мотиву та прагненням екстраполювати її у контексті літературного процесу з метою випробування та більшого доведення.
І. Силантьев звертається до «Поетики» Аристотеля, щоб з'ясувати як в античності бачили категорію «фабули». Фабула повинна характеризуватися завершеністю фабульної дії, цілісність та характерний обсяг. Існує ще одна група фабульних категорій: «перипетія» (обернення подій на протилежні), «впізнання» (перехід від незнання до знання) та «страждання» (дія, що призводить до загибелі чи до болю). «Дані категорії описують не фабульне ціле в системі твору, а саму фабулу як систему, як складне і динамічне ціле. Це - закономірні ходи, або характерні повороти у русі фабули, інакше - якісь спільні принципи у розвитку фабули. І при цьому - не фабули взагалі, а фабули трагедійної. «Перипетія», «впізнання», «страждання» не просто організують фабулу як складне ціле, як структуру, але надають їй певної жанрової орієнтації, жанрове значення»427. І. Силантьев у такий спосіб відкрив, що у Аристотеля фабула має жанрове значення. «Перипетія та впізнання, розгортаючи фабулу, безпосередньо включаються до формування самого предмета зображення у трагедії як змістовної домінанти цього жанру»428. Аристотель вважав трагедію та епопею подібними ще й за принципами організації фабули. Розставляючи наголоси на змістовних категоріях літературного тексту, дослідник тим самим демонструє власне розуміння жанру як категорії змісту.
Поглиблюючи свій «змістовний» підхід до тлумачення жанру, І. Силантьєв звертається до давньоруської літератури. Запропонована ним концепція розрізнення художності давнього та нового часу також базується на категорії жанру, фабули, сюжету, мотиву. Жанр проголошується основним модусом літературності. Далі він наводить уточнене визначення поняття «літературності»: «Літературність можна визначити як систему принципів жанрової організації словесних текстів у процесі їхнього створення та функціонування»429. Розмежовуючи начала художності та літературності, які на його думку не мають абсолютної тотожності, дослідник уважає, що на перетині цих двох начал саме й зароджується художня література. Жанрову систему мають наука, журналістика, телемистецство тощо, як всі вони мають і певний процент літературності.
427 Силантьтев И.В. Фабула как конструктивное начало жанра в «Поэтике» Аристотеля. - Новосибирск, 1997. №3-4. http://www.nsu.ru/education/virtualdiscourse34 23.htm
428 Там само.
429 Силантьев И.В. Ансамбли текстов в словесной культуре Нового времени. http://www,nsu.ru/education/virtual/discoursel9.htm
Перші уявлення про нехудожню літературу подав М. Бахтін у своїй теорії мовних жанрів. Услід за ним - Д. Ліхачов. І. Силантьєв звертає увагу на ту закономірність, що для всіх середньовічних літератур характерне домінантне становище категорії «жанру». Жанр у Середньовіччі акумулює традицію і канон. Жанровий стиль визначає обличчя літератури. У Новому часі на зміну жанровим стилям приходять авторські. Це істотно змінює акценти в сфері мистецтва слова. Ця заміна потягла за собою зміни у всій поетиці.
Ідея Д. Ліхачова про «анфіладний», «ансамблевий» характер давньоруської літератури, він звертає увагу, що ця ідея уже у Д. Ліхачова була щільно пов'язана з категорією «жанру». Ці два принципи пов'язані з проблемою статусу та меж твору у давньоруській літературі. «"Анфіладний", або "ансамблевий" характер давньоруського літературного твору можна осмислити з точки зору принципу і типів художньої цілісності. Давньоруські твори традиційних жанрів - літописи, повісті, житія, повчання тощо - далеко не завжди цілісні у тому сенсі, в якому цілісні внутрішньо, органічно - твори російської класичної літератури. Давньоруській твір внутрішньо (структурно і конструктивно) відкритий - і на рівні тексту і на рівні образу та сюжету - до світу рукописної традиції та інших текстів, до світу середньовічної символіки і мотивики, оповідних і жанрових канонів, фабульного й тематичного інтересу. Істинна художня цілісність у давньоруській літературі може досягатися на рівнях інших і структурно більш високих, ніж рівень окремого твору в окремому списку або окремої редакції. Цю цілісність можна виявити на рівні системи всіх редакцій твору на рівні циклу творів, на рівні рукописного збірника, нарешті, на рівні системи всіх творів певного жанру (наприклад, системи літописних зводів)»430. Зразком «ансамблевої» побудови тексту І. Силантьєв вважає наукову працю, що містить цитати, бібліографічні довідки. Звертаючись до ідентифікації роману як жанру, вчений зазначає, що є прихильником тієї концепції розвитку роману, що визнає його побутування та укладання вже з античних часів та плідно використовує здобутки вітчизняної теорії роману, зокрема праці Д. Ліхачова, Є. Мелетинського, М. Бахтіна та ін. Серед численних підходів до роману він виділяє ті, котрі вбачають у цьому жанрі багатоаспектну цілісність.
430 Силантьєв И.В. Ансамбли текстов в словесной культуре Нового времени. http;//www.nsu.ru/education/virtuaI/discoursel9.htm
Одним із основних структуротворчих начал романного жанру І. Силантьев визнає предмет зображення. Більшість дослідників бачить предметом зображення в романі героя як приватної людини та його життєвого шляху як особистої долі. В оповідному творі предмет зображення розкривається через розгортання сюжету431. Для опанування сюжетною концепцією І.В. Силантьева необхідно пам'ятати, що принциповим для нього є розрізнення фабули та сюжету на основі уявлень російських формалістів 20-х років XX ст. Тож під фабулою дослідник розуміє послідовність подій, представлену у природному порядку, а під сюжетом - як виклад подій під кутом зору провідної ідеї тексту, так і з моментами перетворення фабул. Існує ще термін «сюжетика», який також багато важить для дослідника, і позначає систему сюжетів художнього твору. У його теорії вагому роль відіграє поняття колізії фабули чи сюжету, адже саме завдяки існуванню цієї колізії можливе перетворення фабули. Розуміючи сюжет, услід за Гегелем та В. Кожиновим, як колізію, що рухається, І.В. Силантьєв визнає, що тільки такий сюжет може розкрити предмет зображення у всій його повноті та послідовності. «Вагомий контур предмета роману, вочевидь, задається уже колізією певного змістовного типу: суперечностями героя, його приватної та особистісно-вартісного життя - та його особистої долі (суперечливою ситуацією «неадекватності герою його долі і його становища», за М. Бахтіним). Домовимось називати даний тип колізії романним, який розкриває та завершує суперечливу історію особистої долі героя - романним сюжетом»432. Звертаючись до давньоруської літератури, І. Силантьєв зауважує, що в ній хоча й не існує роман як жанр, проте існує група романних сюжетів. Ці романні сюжети не становлять художньої домінанти у давньоруській літературі, тому й не призводять до вирішального формування романного жанру. Такий етап розвитку романних сюжетів завжди передує синтезу роману як цілісного жанру. Побутування таких романних сюжетів І. Силантьєв спостеріг у групі перекладних житій також у «Повісті про Варлаама та Іоасафа» та в інших «повістях».
431 Див.: Силантьев И.В. Сюжет как фактор жанрообразовання в средневековой русской литературе. - Новосибирск, 1996. - С. 3.
432 Силантьев И.В, Сюжет как фактор жанрообразовання в средневековой русской литературе. - Новосибирск, 1996. - С. 4.
Ще однією важливою тезою концепції І. Силантьєва є твердження, що історія сюжетів та жанрів не тотожна історії текстів. У світлі становлення роману як жанру ті давньоруські тексти, що мають романні сюжети, мають і окремішню історію, не таку, як тексти, складником яких вони виступали у давньоруський період. Історія жанру не тотожна історії тексту. Зміни у тексті далеко не завжди тягнуть за собою зміну жанру.
І. Силантьєв докладно аналізує «Повість про Басаргу» та приходить до висновку, що цей твір цікавий тим, що в ньому зафіксувався перехід від новели до роману: «Жанровий стан «Повісті про Басаргу» виявляється рухливим та внутрішньо суперечливим. Формуючись як новела, «Повість» разом з тим виходить за межі цього жанру як твір з глобальним, неновелістичним конфліктом. Це призводить до того, що у «Повісті» на певному етапі сюжетного розвитку якісно змінюється сам предмет зображення. Твір на ходу перебудовується в історію особистої долі головного героя - Борзомисла. Заперечуючи себе тим самим як новелу, «Повість про Басаргу» починає формуватися як роман»433. У київській редакції цього тексту відбулись подальші трансформації тексту у бік набуття ним властивостей романної форми.
Порівнюючи роман і казку, вчений наголошує, що сюжет у казці є канонічним і особистість героя нічого не вирішує, сюжет сильніший за неї, а в романі взаємовідношення сюжету й героя вибудовуються у зворотному порядку, тобто герой впливає на сюжет, формує його. Романний сюжет не є домінантою в структурі роману. Сюжет у романі підпорядковується цілі послідовного розкриття цілісного романного героя. Силантьєвим помічено, що тенденцію до романізації мають ті тексти, в яких більше парадоксальності.
433 Там само. - С. 12.
І. Силантьєв запропонував кілька типів романних сюжетів, спираючись на літературну традицію XV-XVI ст. Насамперед авантюрний романний сюжет. Авантюра набуває романного значення, якщо вона захоплює долю героя, «авантюра з її організуючим принципом випадкового зчеплення подієвих рядів та зіткнення героїв забезпечує необхідну свободу для розгортання романного сюжету»434. Другий тип - сюжет з героєм, який сам вершить власну долю. Третій тип - сюжет з характерним героєм нещасливої долі. Наявність таких романних сюжетів І. Силантьєв не ставить понад усе, і зазначає, що у давньоруській літературі поява романних сюжетів ще не означала перетворення системи жанрів.
Застосовуючи поняття «сюжетики» до літератури давньоруського періоду, І. Силантьев простежує як «анфіладна» структура давніх текстів сприяла сюжетному розвитку за рахунок нагромадження сюжетів. Утворення схеми сюжетики, зокрема, введення поняття «сюжетики» дозволяє побачити жанр у динаміці. У структурі сюжетики давньоруського твору, вважає Силантьєв, можна виділити два рівні, які безпосередньо пов'язані з формуванням жанрового стану: 1) рівень окремих сюжетів твору (стадії сюжетного розвитку породжують жанрові сенси, які ще не представлені у літературі у вивершеному вигляді) та 2) рівень власне сюжетики як системи сюжетів твору (в одному творі різні сюжети можуть мати різний жанровий сенс, а при сполученні їх в єдине ціле, вони формують різножанровий стан твору).
Сюжетна теорія жанру І. Силантьєва розкриває перед нами, можна сказати, «до-жанровий» період формування літератури, озброює категоріями пізнання цього «до-жанрового» періоду. Запропонований ним механізм укладання жанру становить версію ймовірного жанроутворення через сюжетні модифікації та сполучення, яку досі ще ніхто в науці не презентував.
434 Там само. — С. 22.
Література
Силантьев Игорь. Поэтика мотива. - М.: «Языки славянской культуры», 2004. 2. Силантьев И. В. Сюжет как фактор
жанрообразования в средневековой русской литературе. - Новосибирск, 1996.
Силантьев И.В. Теория речевых жанров М.М. Бахтина и проблема построения жанровой стилистики научной речи // М.М. Бахтин и гуманитарная наука XX века. - Вильнюс: Вильнюсский университет, 1995.
Силантьтев И.В. Фабула как конструктивное начало жанра в «Поэтике» Аристотеля. - Новосибирск, 1997. - №3-4.
Силантьев И.В. Жанровый смысл сюжета «Пиковой дамы» А.С. Пушкина // Дискурс. - Новосибирск, 1996. - №2. - С. 104-106.
Силантьев И.В. Ансамбли текстов в словесной культуре нового времени // Дискурс. - Новосибирск, 1996. - №1. http://www.nsu.ru/education/virtual/discoursel_9.htm
