Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009
Понятійно-комунікативна природа жанру
Когнітивна модель жанру
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Діалог жанрів - це складова понятійно-комунікативного процесу літератури. Єдина площина, де канон лишається значущим у наш час, - це у теорії жанру. І насамперед значущим для утворення діалогу жанрів. Процес творення нового жанру можна представити (1) як діалог старої канонічної його форми з новоутвореними, (2) діалог з іншими жанрами, (3) діалог з читачем та автором, (4) діалог із позалітературними об'єктами жанрового формування. Проте вся його функція у добу постмодернізму зводиться до впізнавання жанру, він є орієнтиром у морі чистих форм та IX модифікацій. Не зважаючи на принципове «не повторення» жанру у добу постмодернізму, актуальними лишаються стійкі ознаки жанру, закріплені каноном, відпрацьовані протягом тривалого літературного побутування та нині використовувані з метою жанрового розпізнання, а не творення. Жанровий діалог - постійна складова літературного процесу. Навіть за умови невизнання жанру, цей діалог не припиняється.
Когнітивна теорія жанру виникає у той час, коли існує безліч її попередників, жанрологічних схем. Жанр як діалогічна структура насамперед проявляється при зіставленні старих канонічних форм якогось жанру й його новітніх утворень. Наприклад, притча, маючи велику історію перетворень та втілень, виринає у XX ст. в новітній модифікації, зокрема у творчості В. Голдінга («Володар мух»). Притча біблійна й В. Голдінга - однопорядкові утворення, мають спільні впізнавальні ознаки, проте різняться не просто за часом утворення, а й за принципами морального узагальнення. Для притчі характерне прагнення до домінування «вічної істини», що проглядає в обох випадках. Біблійна притча про блудного сина і роман «Володар мух» мають низку спільних художніх ознак: (1) наявність притчового морального експерименту, (2) універсальний характер часопростору, (3) універсальний характер морально-етичної ситуації, (4) перемога доброго начала, (5) пропаганда божественних принципів життя (6) специфічна оповідна манера, що окреслює притчевість тощо. Читач, заглиблюючись у роман «Володар мух», відразу потрапляє в поле дії цих стійких художніх ознак притчі, а отже, відсилається до першоджерела, до тих притчових жанрових форм, які передували появі Голдінгового роману. Причетність твору до традиції біблійної притчі поступово проступає в комунікативному акті прочитання. Поза здійсненням такого діалогу твір втрачав би половину закладених в ньому сенсів. Здатність читача до креативного співвіднесення нового жанру/тексту з попередніми - це суто когнітивна здатність, частина понятійного процесу. Проте таке «впізнавання» жанру на основі діалогічного співвіднесення відбувається на практиці прочитання поетапно, шляхом ви членування окремих жанрових елементів з наступним їх сполученням в когнітивну модель жанру. Отже, для здійснення діалогу жанрів необхідно бути обізнаним із системою його структурних властивостей.
Діалогічна схема біблійна притча / роман «Володар мух» В. Голдінга
|
Біблійна притча |
Роман «Володар мух» В. Голдінга |
|
Наявність притчового й морального експерименту |
Наявність притчового й морального експерименту та перевірка руссоїстської концепції природної людини |
|
Універсальний характер часопростору |
Універсальний характер часопростору, елементи абстрактно-логічної конкретизації часопростору через наявність речей цивілізації (корабель, літак), фактичне співіснування вічного часу й часу цивілізації |
|
Універсальний характер морально- етичної ситуації |
Універсальний характер морально-етичної ситуації; наявність численних локальних морально-етичних конфліктів |
|
Перемога доброго начала |
Перемога доброго начала |
|
Пропаганда божественних принципів життя |
Пропаганда божественних принципів життя, пропаганда руссоїстської ідеї природної людини та ідеї праці як порятунку для людини, яка міститься в робінзонадах |
|
Специфічна оповідна манера - притчовість |
Специфічна оповідна манера - притчовість; ускладнюється притчова манера оповіді наявністю інших конкуруючих оповідних інстанцій: оповідь від імені персонажів, від імені невідомої істоти тощо |
|
Локальна колізія |
Локальна колізія дітей на безлюдному острові ускладнюється утворенням низки ще більш локальних колізій; наприклад поділ дітей на дві групи, присутність ймовірного чудовиська та полювання за ним тощо |
|
Притчові персонажі |
Притчові персонажі; кожен дієвий персонаж в романі має нахил до притчового прочитання до алегоризації, проте не виключається індивідуалізація, яка підсилює емоційний ефект |
|
Алегоризація як спосіб узагальнення |
Алегоризація як спосіб узагальнення; індивідуалізація характерна при розкритті образів хлопчиків; ідеалізація - в описі Ральфа |
|
Ідея передує змісту |
Ідея передує змісту; завуальованість ідеї у романі Голдінга, пропозиція пройти дидактичним шляхом синтезу ідеї |
|
Схильність до модифікацій |
Схильність до модифікацій явно перевершує можливості біблійної притчі |
|
Дидактичність |
Дидактичність; експериментування; креативний характер пізнання світу хлопчиками; когнітивний підхід до людської природи домінує |
Дана схема засвідчує, що у романі В. Голдінга «Володар мух» спостерігається збільшення властивостей жанру притчі, фактично, автор зрощує на основі притчової форми новий жанр, більш характерний для літератури постмодернізму, ніж для сакральної літератури. Крім того, звернімо увагу, що у наведеній схемі ліва її частина становить стійкі, канонічні властивості жанру притчі, у той час, як права демонструє явне нарощування концептуальних пластів, а отже, збільшення характеристик притчі за рахунок плинних, взятих із інших жанрів та новоутворених на засадах сполучення різних видів мистецтв та наук, насамперед із філософії. Діалогічність роману здійснюється насамперед при зіставленні читачем плиннихта канонічних властивостей жанру притчі.
Цим не вичерпується діалогічна природа роману В. Голдінга. оскільки діти потрапляють на безлюдний острів та вимушені там виживати за рахунок власних знань, умінь та кмітливості, то роман має діалогізувати з жанром робінзонади. Цей жанр був заснований Д. Дефо, який написав "Життя й чудні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо" (1719). Потім з'явилось безліч робінзонаді "Канікули" Р. Бредбері, "Таємничий острів", "Школа робінзонів" Ж. Верна, "Діти Ноя" Ж. Жубера, "Новий Робінзон" І. Кампе, "Пустельник Тихого океану" Ж. Психарі, "Життя і пригоди Джона Данієля" Р. Пултока, "Справжній Робінзон" О. Разіна, "Новий швейцарський робінзон" П. Сталь та І. Масе, "Блакитна лагуна" Г. Де-Вер Стекпура, "Острів самотньої сороки" К. Тіле, "Повернення до природи" Т. Хейєрдала, "П'ятниця" М. Турньє тощо. За свідченям німців, на 1760 рік у них уже було створено сорок робінзонад. Робінзонада насамперед пізнавалась за змістом: перебування у безлюдній місцевості (краще - на острові) було для цього жанру обов'язковим. Провідною ідеєю було випробування героя у дикій природі, уміння його пристосуватися до умов життя, максимально зберігаючи гуманістичні ідеали. Робінзонада сильна саме ідеологічними можливостями зіставлення різних уявлень соціальної структури суспільства, можливостями випробування різних суспільно-корисних поведінкових конструктів. За три століття уклався певний засадовий жанровий патерн робінзонади, який ми спробуємо відтворити, співвідносячи його з романом В. Голдінга.
Діалогічна схема робінзонади та роману "Володар мух" В. Голдінга
|
Жанрові характеристики робінзонади Д. Дефо «Робінзон Крузо» |
Жанрові ознаки робінзонади в романі В. Голдінга |
|
1. Обов'язкова тематична окресленість: перебування самотнього героя на безлюдному острові |
1. Група дітей потрапляють на безлюдний острів внаслідок авіакатастрофи. Віджилення від жанрового канону: дітей багато, відсутній «самотній герой». |
|
2. Наявність пригод. |
2. Наявність пригод. |
|
3.Центральний образ - ідеальний суспільний персонаж, продиктований біблійною традицією. |
3. Ральф символізує ідельний суспільний персонаж, є носієм громадського договору та природного розвитку гуманізму людини кинутої і первісні умови. Відхиленні: решта персонажів швидше символізують суспільні відхилення, ніж ідеалізацію, |
|
4. Алегоричність подій та постатей. |
4. Наявна алегоричність подій та постатей, проте утворюється вона за рахунок діалогу з протожанром та філософськими ідеями природної людини. |
|
5. Дидактична моральна мета, яка нав'язливо пропонується читачеві. |
5. Дидактична моральна мета прихована. Читач має сам дійти висновків. |
|
6. Жанровий модус: від (драматизму до елегійності. |
6. Жанровий модус: від драматизму до трагізму. |
|
7. Наявність прототипів. У XII століття арабський письменник Ібн Тофаїл написав книгу «Мислитель, що навчається». Прямим джерелом для Д. Дефо служила книга про моряка Селькірка, яка вийшла незадовго. |
7. Наявність прототипу роману В. Голдінга визначається утруднено. Незаперечно можна твердити, що він був обізнаний із Д. Дефо, але й пізніші робінзонади також вплинули, зокрема «Уолден, або Життя в лісі» Г.Д. Торо та ін. |
Наявність такої жанрової діалогічності додає твору В. Голдінга додаткових сенсів, адже читач зіставляє його роман з аналогічними робінзонадами, тобто зіставляє вирішення проблеми природної людини у тих джерелах - з "Володарем мух". Ця суто когнітивна властивість жанру збагачувати текст ненаписаними сенсами й була використана письменником.
Крім жанрової діалогічності, роман "Володар мух" В. Голдінга подає також зразки позажанрової діалогічності, яку вище ми назвали "діалогом із позалітературними об'єктами жанрового формування", а саме: встановлення комунікативного зв'язку з русоїстською концепцією природної людини, з американським трансценденталізмом Р. Емерсона і Г.Д. Торо та іншими аналогічними філософськими ідеями. Обігравання ідеї позацивілізаційного розвитку особистості надзвичайно характерне для постмодернізму, тому діалогічний процес продовжує встановлюватись і пісня написання В. Голдінгом роману, оскільки його твір опиняється в полі дії певних актуалізованих сучасністю ідей. Постмодерністське заперечення позивного впливу цивілізації покликає до життя не тільки нові робінзонади, а й твори, які писалися в річищі даної жанрової ідеї, тому "Володар мух", діалогічно сполучаючись вже із постмодерними концепціями особистості, продовжує жанровий розвиток.
Література
Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1988. - Вып. XXIII.
Лакофф Дж. Когнитивное моделирование // Язык и интеллект. - М., 1995.
Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. - М., 1988. - Вып. XXIII.
Literature and the Cognitive Revolution: A Special Issue of Poetics Today // Poetics Today. - V. 23. - № 1.
