Теорія літературних жанрів - Жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману - Бовсунівська Т. В 2009
Структурні властивості жанру
Когнітивна модель жанру
Всі публікації щодо:
Інтертекстуальна властивість жанру сьогодні стала принципом мистецтва. Фрагмент жанру в іншому жанрі - найпоширеніша форма трансплантації та оновлення жанрових структур. Можна вирізняти включені жанри та самостійні. Проте проблематичним у жанрології лишається сам цей поділ, як і принципи підходу до жанрової інтертекстуальності. З метою розібратися у даній проблемі, спробуємо залучити когнітивну психологію з її численними градаціями понятійних актів та процесів.
Переваги когнітивної психології полягають у тому, що вона спромоглась утворити схему поетапного розумового акту - народження думки. Звичайно, прямого застосування у жанрології ця схема не може мати, проте навіть позірне зіставлення дає підстави думати, що жанрові характеристики укладаються на різних етапах когнітивного процесу, що залежить від багатьох важелів впливу, в тому числі й попередніх жанрових канонів, уподобань автора, пріоритетів даного літературного напряму тощо.
Як бачимо, категоризація та систематизація в галузі когнітивної психології досягла високого рівня, який не спостерігається у когнітивному літературознавстві. Разом з тим, кожна жанрологічна схема допарадигмального періоду може розглядатися як розробка однієї з гілок жанрових дефініцій. Когнітивна ж модель жанру має відображати як його стійкі властивості, так і плинні, а отже, вона повинна бути дихотомічною. Парні властивості жанру складаються із стійких та плинних характеристик та виструнчуються за певною ієрархією, яка враховує модифікаційні можливості та спрямування розвитку. Така когнітивна модель жанру орієнтована на поступальний рух пізнання, яке не обмежується лише літературною формою.
Приблизний вигляд структурних властивостей жанру притчі можна вибудувати за налогією до когнітивного процесу в психології, поетапно відображаючи провідні жанрові конструкти в єдиній ієрархічній схемі жанру.
Жанр притчі
|
Характеристика |
Жанровий конструкт |
|
Прагнення до поліпшення життєвого стану, пізнання матеріального/духовного світу, яке врешті призводить до морального чи духовного вдосконалення |
Наявність притчового й морального експерименту |
|
Відчуття божественного вічного часу та простору як єдино вартісного, відсутність конкретизації часу та простору, вічність як ознака темпоральності жанру |
Універсальний характер часопростору |
|
Прагнення до чистої істини буття, за зображуваною ситуацією проглядає загальнолюдський стандарт, що не має часового визначення |
Універсальний характер морально- етичної ситуації |
|
Визнання домінування божественного начала в житті, сакрального гештальту |
Перемога доброго начала |
|
Усвідомлення канонів, що передують зображеній ситуації, концепттуалізація сакрального, божественне як допарадигмальний гештальт |
Пропаганда божественних принципів життя |
|
Здатність до розрізнення афористичності, концептуальності, ремінісцентності, наслідування біблійних фрагментів тощо |
Специфічна оповідна манера - притчевість |
|
Здатність до локалізації/концептуалізації світового добра і зла, прагнення до конкретизації описуваної ситуації в межах певної ідеологеми |
Локальна колізія |
|
Уміння алегорично мислити; персонаж як носій істини для всіх часів та народів; навіть індивідуалізація в ньому підпорядковується завданням алегорії |
Притчові персонажі |
|
Зв'язок із біблійним/античним архетипом, переважання загального над конкретним шляхом збільшення раціоналістичної умоглядності окремих обраних якостей прототипу; переважання загального над особливим, реалізація гри абстрактним; алегорія стає універсальним способом зведення індивідуального до всезагального як сутнісного |
Алегоризація як спосіб узагальнення |
|
Когнітивне спрямування на випробування істини, часто - навіть божественної, зміст підпорядковується експериментальній меті |
Ідея передує змісту |
|
Схильність до розширення жанрових меж притчі: фабульна, афористична, романна, біблійна тощо |
Схильність до модифікацій |
|
Уміння навчатися, настановна функція жанру, визнання пріоритету моральних приписів Біблії (або античних авторів чи щось інше) |
Дидактичність |
Специфіка сьогочасної жанрової категоризації полягає в тому, що жанрові конструкти можуть розглядатися не лише в концептології якогось одного жанру, а існують на перетині кількох. Наведена тут таблиця когнітивних структур жанру притчі не вичерпує жанровий сенс роману «Володар мух» В. Голдінга. Для того, щоб укласти когнітивну модель даного роману треба врахувати кілька схем жанрів, зокрема, соціально-побутового роману, робінзонади, притчі, байки, казки тощо, оскільки всі вони визначають жанрову своєрідність твору В. Голдінга. Крім того, треба враховувати позалітературні фактори жанрового впливу, соціальні, хронологічні, геополітичні та культурні детермінанти, які власне й утворюють художню неповторність роману. Тож повний концептуальний аналіз обраного нами твору - складна та клопітка праця поетапного синтезу всіх структур, що стали об'єктами концептуального аналізу.
Всередині одножанрових творів також спостерігається певний структурний повтор, який в окремих випадках зумовлюється композиційним паралелізмом. Проте композиційний паралелізм одножанрових творів, наприклад, Т. Шевченка ускладнюється ще й тим, що виразно проступає при цьому їхня наслідувальна природа відносно біблійної книги, жанру тощо. Якщо біблійний композиційний паралелізм проступає при зіставленні творів одного жанру всередині Біблії, то Шевченків варіант передбачає і кореляцію до Біблії, і аналогію всередині одножанрових творів, наприклад, скориставшись існуючим композиційним аналізом псалмів У. Уотсона, це можна рел'єфно представити у вигляді порівняльної таблиці:
Жанр псалма у Біблії та у Т. Шевченка
|
Компоненти псалма |
У Біблії, псалом 52 |
У Шевченка, псалом 52 (т.2, с.259-260) |
|
1. провісництво |
Безумний говорить у серці своїм: «Нема Бога»! Зіпнулись вони і несправедливість обридливу чинять, Нема доброчинця!.. Бог зорить із неба на людських синів, Щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. |
Пребезумний в серці скаже, Що Бога немає, В беззаконії мерзіє, Не творить благая. А Бог дивиться, чи є ще Взискающий Бога. |
|
2. узагальнення |
Усі повідступали, разом стали огидними, Нема доброчинця, нема ні одного!.. |
Нема добретворящого, Нема ні одного. |
|
3. історичний екскурс |
Чи не розуміють ті, хто беззаконня вчиняє, Що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий та не кличуть Його! |
Коли вони неситії Гріхами, дознають? Їдять люди замість хліба, Бога не згадають... |
|
4. виклад |
Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, Бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, - Та їх посоромив, бо ними погордував Бог! |
Там бояться, лякаються, Де страху й не буде. Так самі себе бояться Лукавії люде. |
|
5. обітниця |
Аби то Він дав із Сіону спасіння Ізраїлеві! |
Хто ж пошле нам спаленіє, Верне добру долю? Колись Бог нам верне волю, Розіб'є неволю. |
|
6. хвала |
Як долю Свого народу поверне Господь, То радітиме Яків, утішатися буде Ізраїль! |
Восхвалимо тебе. Боже, Хваленієм всяким; Возрадуйся Ізраїль І святий Іаков. |
Як демонструє таблиця, Шевченко нічим не порушує композиційний паралелізм біблійного псалма, більше того, навіть підсилює елемент б - «хвала». Всі Шевченкові псалми організовані за зразком традиційної біблійної композиції цього жанру. Аналогічним чином він поводиться і з фольклорними композиційними зразками. У такий спосіб створюється ефект постійного композиційного паралелізму, який певним чином дозволяє передбачити структуру тексту, але не веде до тотожності змістів, розгортаючи у просторі збірки («Кобзар») функціональну невичерпність обраного принципу жанрового структурування.
Когнітивна структура жанру доби постмодернізму базується як на грі інтертекстуальними можливостями певного жанру, так і на оперуванні внутрішніми структурними закономірностями. Не тільки "жанр в іншому жанрі", а й "жанр за аналогією жанру" вітається у наш час. Цю властивість сучасної жанрології Ж. Женетт пропонував називати "архіжанром". Випадок з "Володарем мух" В. Голдінга, коли твір "ніби є притчею", насправді будучи сумою кількох жанрів та філософем, підсилює складність структурних взаємин як різних жанрів, так і всередині кожного.
Література
Вельфлин Г, Основные понятия истории искусств. - СПб., 1994.
Смирнов И.П. Диахронические трансформации литературных жанров и мотивов // Wiener Slawistische almanach. Sondebd. - Wien, 1981. - S. 154-162.
Lohafer Susan. A Cognitive Approach to Storyness // The new Shot Story Theories. Ed. by Charles E. May. - Athens, Ohio, Ohio University Press, 1994.
Ian Bruce. Syllabus design for general EAP writing courses: A cognitive approach // Journal of English for Academic Purposes, Volume 4, Issue 3, July 2005. - P. 239-256.