Історія української літератури - Кінець XIX— початок XX ст. - Книга 1 - О.Д. Гнідан 2005

Повість «Через кладку» (1911)
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863—1942)
ІІ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ СТ. У ПЕРСОНАЛІЯХ

Також порушує проблеми попередніх творів. Повість друкувалася в «Літературно-науковому вістнику» (1912); окремою книжкою видана в 1913 р. Українсько-Руською Видавничою Спілкою. У повісті йдеться про молоду дівчину Маню Обринську, умови життя якої значною мірою нагадують умови, в яких перебувала сама авторка, а люди, що її оточують, подібні до багатьох членів її родини. На дівчину звернув увагу адвокат Богдан Олесь (оповідач), який впродовж років вагається між повагою до серйозної, самотньої, ввічливої дівчини з високою культурою серця і згубним впливом матері, для якої благородство дівчини без віна не має ціни. Критеріями вибору майбутньої невістки є її «становище». Маня Обринська здобуває це становище власними силами. Ціною десятирічного самотнього, присвяченого постійному самовдосконаленню, життя герої здійснюють свою мрію — одружуються. Таким чином, шлюб, про який у першому творі Кобилянської йдеться як про породження гнилого, аморального буржуазного суспільства, тут стає порятунком, нагородою.

Головним героєм повісті є Богдан Олесь. Кобилянська мусила живцем «сфотографувати» його, тим-то його фігура вимальована вірно. Молодим він належить до різних товариств, ходить «гордий, мов князь з лентами на грудях, співає, захоплюється, агітує, накликує до бою й ненависті, ораторствує де б не трапилось, огненними барвами., вкладає все своє я в «будучність», вірить в ідеї й присягається на них. — а опісля кінчить1 студії вступає до державної служби й поволі губить ідеї, в які вірив колись. Є хвилини, коли прокидається у ньому сумління, й тоді він подібний до малого сенкевичівського Плошовського, але не викликає співчуття, лише пустий сміх. Такий Олесь хотів би бути аристократом і не може перемогти в собі мужицтва, яке одідичив по батьку, бажав би «устроїти собі інтимне щастя» — і боїться матері, чи вона дозволить йому одружитися з тою, яку обрав собі, хотів би «станути понад рівень буденної людини» — і не має відваги «ступити на інший шлях, чим на буденщиною широко утоптаний»; мріє стати європейцем і остається тільки рутенцем; він незадоволений з батька, з «залізної» матері, з суспільності і «найбільше» з себе та жаліється, що йому не вдалося вилупитися цілковито з лушпин мужицтва» і через те він «топчеться на одному місці, без ширшого горизонту». Загалом Богдан Олесь — це важкий, пасивний, безініціативний . Він напівмужик, напівінтелігент, і коли скласти ті половинки докупи — виходить витвір, назва якому рутенець...»

Кобилянській вдалося знайти й передати моральну складність проблеми емансипації жінки. С. Тудор відзначив рідкісне уміння Кобилянської ідентично відтворити сплав процесу мистецького творення з процесом ідейного й морального змагання зa вільну, гармонійну людяність, перетопленого в шляхетний сплав слова, образу, характеру, в гарячий сплав трагічної людської долі.

Туга за гармонійною Людиною особливо відчувається у створених Кобилянською жіночих образах. За своєю побудовою, за своїм духовним складом вони переважно тотожні, проте кожен з них відмінний від інших новими потужностями духовної краси і благородства

1 Мочульський М. Ольга Кобилянська «Через кладку» // Ольга Кобилянська у критиці та спогадах. — К, 1936 — С. 167