Історія української літератури - Кінець XIX— початок XX ст. - Книга 1 - О.Д. Гнідан 2005

Жіноча журналістика
ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ДОБИ (1890-1913)
І. УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ. В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ

Свою лепту в розвиток української журналістики внесли українські жінки. «Перший вінок» виданий Н Кобринською та Оленою Пчілкою 1887 р., став, фактично, за змістом, формою і духом першим українським жіночим альманахом. Написаний жінками (Н. Кобринська, У. Кравченко, Олена Пчілка, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Л. Старицька-Черняхівська та ін.), він був доступний усім верствам української сусіпльності.

Крім художніх творів, в альманасі вміщено програмові для українського фемінізму статті Н. Кобринської «Про рух жіночий в новійших часах», «Руське жіноцтво в Галичині в наших часах», «За мужня жінка середньої верстви», «Про первісну ціль Товариства руських жінок в Станіславові», в яких «поставлено в оборону інтереси української жінки, вказувано шляхи, якими вона повинна йти до свого визволення, а іменно ціллю її життя повинно бути не лише виховання дітей і господарство, але також і участь в громадськім життю»1. Появу у «Першому вінку» молодих літераторок І. Франко оцінив як доказ, «що національне почуття будиться вже в самім ядрі українського народу, доходить до тих кругів, де воно звичайно доходить найпізніше і найтяжче Відтепер можна було надіятися кращого, швидшого росту нашого розвою - і є надія, незважаючи на всі переміни констеляцій, не завела»2. Через шість років Н. Кобринська підготувала три випуски альманаху «Наша Доля» (1893-896). Проте вони не піднеслися до рівня «Першого вінка», "І формою, і змістом» (М. Павлик). Побажання Н. Кобринської про заснування жіночої преси здійснилося ще за її життя.

1908 р. гурт молодих поступових жінок на чолі з Дарією Старосольською розпочали видання, за прикладом Н. Кобринськоі, журналу «Мета». Аналізуючи шлях розвитку української преси в Галичині, О. Маковей визначив якісну еволюцію її, що відбилась в самих назвах часописів «Кількадесят літ ми називали свої видавництва Русалками, Ладами, Вечорницями, Нивами, Рідними хатами, Стріхами і Левадами, Веснами, Степами, Дзвонами, Снопами і Зорями і лиш декому на той час прийшло на думку інакше їх назвати, от як Мета, Основа, Правда або Молот… вже покидаємо числити зорі та зітхати за русалками і козаками, а беремося помалу до систематичної роботи»3. Всупереч політичним бар’єрам і кордонам Н. Кобринська відкрила шлях духовного злиття жіноцтва Галичини та Придніпров’я «в один єдиний дружній і могутній голос з девізом «Віддай усе, усе за рідний люд»4.

У 1919 р. при соціалістичному часописі «Вперед» появляється двотижневик для робітного жіноцтва «Наша Мета» (1919-1920) — єдиний українським часопис у заблокованому Львові, в якому призначення жінки трактується на новій філософській основі. Початок 20-х років знаменується заснуванням постійних жіночих часописів, альманахів, збірників тощо. Завдяки зусиллю жінок, а частково й війні, жінки дістали доступ до всіх посад, включаючи й військові, осягнули певних успіхів у економічній, освітній, правничій и особливо у журналістській сферах. Середина 20-х років XX с. - це час видання жіночих часописів, альманахів: «Жіноча Доля» (1925-1939 рр., центральний орган Союзу українок, м Коломия, редактор Олена Кисілевська), «Українська господиня» (1929 р., додаток до «Сільського господаря»; м. Львів, редакційний комітет), «Жіночий голос» (1931-1935 рр., додаток до «Громадського голосу», орган «Жіночої громади», м Львів, редакційний комітет Ф. Стасова, Т Муринова, Н. Микитчук); «Жінка» (1935-1939 рр., м Львів, редактор М. Рудницька), «Українка» (1938-1939 рр., м Львів, редактор М. Струтинська), «Громадянка» (1939 р, м. Львів, редактор М. Рудницька, вийшло кілька номерів) та ін.

Усі вони, на думку О. Кисілевської, проголошували ті ж самі гасла, що й Н. Кобринська. Різниця тільки в тому, що «вона голосила їх одна — число її ледво кілька десятків охочих, нас голосить вже сотки тисячам молодших посестр, а ці тисячі, що з нами йдуть, пірвуть (поведуть Авт. ) за собою мільйони»5. Завдання української жіночої преси в нових умовах також вирізнялись загальнонаціональним характером

Крім феміністичних ідей, новітня жіноча преса гуртувала і виховувала наше жіноцтво національно»6. Вона не лише продовжувала, а й реалізувала заповіти Н. Кобринськоі, підносячи себе й свою індивідуальність до висоти європейської культури і людства, не підпорядковуючи національний дух чужині, а навпаки, своїми інтелектуальними, духовними й моральними силами ідентифікувала самодостатність і самобутність української нації.

1 Величко І. Наталія Кобринська // Жіноча Доля — 1928 — Ч. 1-2 — С 5-6

2 Франко I. 3 остатніх десятиліть XIX ст. // Зібр. творів У 50 —— К., 1984 — Т. 41 —— С. 503

3 Маковей О. 3 життя і письменства Хрестини «Літературно-Наукового Вісника» //ЛНВ — 1898. — Т.1 — С. 37

4 Величко І. Наталія Кобринська // Жіноча Доля — 1928 — Ч. 1-2 — С 5-6

5 Пам’яти заслуженої громадянки-письменниці // Жіноча Доля — 1927 — Ч. 2 —С. 3

6 Чикаленко Г. Фемінізм і криза демократи // Там сам — 1934 — Ч. 12-13 — С 15.