Давня українська література - Ірина Савченко 2009

Оригінальна література Київської Русі: розвиток інших жанрів
Плани лекцій

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Оригінальна світська література

План:

Ораторська проза як зразок учительної літератури:

«Слово про Закон і Благодать» (1037-1043 або 1050) митрополита Іларіона (р. нар. невід. — не раніше 1054) як взірець урочистого красномовства і публіцистики;

«слова» Кирила Турівського (бл. 1130-1134 — 1182): алегорично-символічна інтерпретація біблійних сюжетів;

дидактичне красномовство: повчання Луки Жидяти (р.р. нар і см. невід.), Феодосія Печерського ((р. нар. невід. — 1074)), «Послання до пресвітера Хоми» Климента Смолятича (р. нар. невід. — після 1164);

«Повчання дітям» Володимира Мономаха (1053 — 1125) як зразок світського повчання.

Житійна література:

трансформація візантійського «житійного» досвіду;

княжі житія: «Читання про житіє Бориса і Гліба» Нестора-літописця (1056 — бл.1114), житія Ольги, Володимира, «Сказання про Бориса і Гліба» (кін. ХІ-поч. ХІІ ст.);

«Житіє Феодосія Печерського» Нестора-літописця: використанні біографічного матеріалу, візантійської традиції;

Києво-Печерський патерик (20-і рр. ХІІІ ст.): історія формування твору, редакції (Основна, Арсенівська, друга Касіянівська, редакція 1661 р.), поетика пам’ятки.

Паломницька література. «Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена» (поч. ХІІ ст.): патріотизм автора, просторово-часова організація сюжету, біблійні образи і мотиви.

Тексти:

Анонім. Житіє Ольги // Давня українська література: Хрестоматія... — С.185-192.

Анонім. Оповідання про святих князів Бориса і Гліба // Там само. — С.204-212.

Данило Паломник. Житіє і Ходіння Данила, ігумена із руської землі// Золоте слово… — Кн. 2. — С.110-147.

Володимир Мономах. Повчання // Літопис Руський. — К., 1989. — С.454-464.

Іларіон. Слово. // Золоте слово… — Кн. 2. — С.274-309.

Києво-Печерський патерик. — Львів, 2001.

Кирило Турівський. Твори // Золоте слово… — Кн. 2. — С. 160-162.

Феодосій Печерський. Твори // Там само. — С.317-336.

Література:

Абрамович Д. Києво-Печерський патерик: Репр. вид. — К., 1991.

Александров О. Старокиївська агіографічна проза ХІ — першої третини ХІІІ ст.: Монографія. — Одеса, 1999. — С.9-78, 108-242.

Білецький О. «Повчання» Володимира Мономаха // Білецький О. Зібр. творів... — С.188-193.

Білоус П. Жанр «слова» в літературі Київської Русі // Медієвістика: Зб. наук. ст. — Вип.2. — Одеса, 2000. — С.3-14.

Білоус П. Паломницький жанр в історії української літератури. — Житомир, 1997.

Білоус П. Руський автор: імперсональність чи індивідуальність // Білоус П. Актуальні питання... — С. 194-206.

Білоус П. «Хожденье» ігумена Даниїла і паломницька проза на Україні у ХVІ-ХVІІІ ст. // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук. праць. — К., 1988. — С.167-184.

Білоус П. Чудо в художній структурі легенд Києво-Печерського патерика // Білоус П. Світло зниклих світів… — С.53-64.

Возняк М. Історія... — Кн. 1. — С.135-185.

Галахов А. История... — Т.1. — С.282-305.

Горський В. та ін. Давньоруські любомудри. — К., 2004. — С.15-72, 109-232.

Горський В. Ідея наслідування Христа в давньоруській агіографії // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. пр. — К., 2003. — С.7-22.

Горський В. Святі Київської Русі. — К., 1994.

Грушевський М. Історія... — Т.2. — С.51-98; Т.3. — С.76-131.

Данилов В. О жанровых особенностях древнерусских «ходжений». — М., 1962.

Демин А. Развитие массовых форм литературы у восточных славян // Славянские литературы: VІІІ Международного съезда славистов: Доклады. — М., 1978. — С.16-181.

Древнерусские княжие жития / Сост., вступ. ст., підгот текстов, пер. и коммент. В.Кускова. — М., 2001.

Еремин И. Лекции и статьи... — С.15-37, 65-98, 223-234.

Еремин И. Литературное наследие Феодосия Печерского // Труды Отдела древнерусской литературы. — 1947. — Т.5. — С.159-184.

Еремин И. Сказание о Борисе и Глебе // Еремин И. Литература Древней Руси. — М.-Л., 1966. — С.18-27.

Єфремов С. Історія... — С.83-92.

Ісіченко І. Аскетична література Київської Русі. — Харків, 2002.

Ісіченко Ю. Києво-Печерський патерик у літературному процесі кінця ХVІ — початку ХVІІІ ст. на Україні. — К., 1990. — С.14-51.

Історія української культури. — К., 1991. — С.218-234.

Києво-Печерський Патерик / Пер. М.Кашуба, Н.Пікулик. — Львів, 2001.

Крекотень В. «Золота книга» українського письменного люду // Києво-Печерський патерик. — К., 1991. — С.270-273.

Лихачев Д. Монументально-исторический стиль древнеславянских литератур // Славянские литературы: VІІІ Международного съезда славистов: Доклады. — М., 1978. — С.119-149.

Лихачев Д. Русские летописи // Древнерусская литература...: Хрестоматия... — С.168-173.

Менделеева Д. История литературы Древней Руси. — М., 2008. — С. 52-93.

Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Українське монашество. — К., 2002. — С.46-157.

Павленко Г. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. — К., 1984.

Патерик Києво-Печерський. — К., 1998.

Рінберг В. «Повчання» Володимира Мономаха і стародавні літературні жанри // Мовознавство. — 1983. — №3. — С.19-24.

Робинсон А. Литература Древней Руси в литературном процессе средневековья ХІ—ХІІІ ст. — М., 1990.

Сліпушко О. Софія Київська. — К., 2002. — С.213-232, 238-246, 271-283, 304-311, 337-343.

Толочко П. Давньоруські літописи і літописці Х-ХІІІ ст. — К., 2005. — С.111-132.

Чижевський Д. Історія... — С.72-114, 136-153, 156-161.

Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. — Кн. І: Ренесанс. Раннє бароко. — К., 2004. — С.22- 41.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Фактично вся література Київської Русі значною мірою була підпорядкована одній меті — утвердити перевагу християнства над язичництвом, ідеологічно обгрунтувати доцільність прийняття християнства, показати торжество християнства на Русі.

О. Мишанич

Середньовічний «письменник прагне ввести свою творчість у рамки літературних канонів, намагається писати про все «як належить», хоче підпорядкувати літературним канонам все те, про що він пише, проте переймає ці етикетні норми із різних сфер: із церковних уявлень, із уявлень дружинника-воїна, із уявлень придворного, з уявлень теолога і т.д.»

Д. Лихачов

Моральні норми, які утверджуються книжниками Русі, - смиренність, тихість («кротость») як дар упокорювати власний гнів, бути вибачливим до слабкостей іншого, негнівливість…

«Страх Божий» письменники Середньовіччя хотіли бачити в кожному, до кого були звернені слова їхніх книжок.

Іншою загальноморальною нормою було «казання правди», правдолюбство…

Чи не найбільше осуджувалося середньовічними письменниками-книжниками порушення даного слова, а тим більше клятви. Це вважалося чи не найбільшим гріхом, за який рано чи пізно неминуче буде розплата як кара Господня.

В. Яременко

Проповідництво (гомілетика) займає в літературі раннього християнства чільне місце, це саме можна сказати про українську літературу Княжої доби.

Саме ж проповідництво /…/ в українській літературі часто переплітається з іншими жанрами літератури, як, наприклад, літописи, в яких з’являються й поучення, і панегірики, а часом і інвективи.

А. Стебельська

Для свого часу — напередодні татарської навали, коли Київ вже втратив значення осередку державного життя, — Києво-Печерський патерик, нагадуючи про загальноруське значення Печерського монастиря, стверджував, як і інші пам’ятки Київської доби (літопис, «Слово о полку Ігоревім»), прогресивну ідею єдності Руської землі.

О. Білецький