Давня українська література - Ірина Савченко 2009

Історіографічна література другої половини ХVІІ - першої половини ХVІІІ ст. Козацькі літописи
Плани лекцій

Всі публікації щодо:
Давня українська література

План:

Історичні передумови та культурні традиції розвитку історіографічної літератури кінця ХVІІ — першої половини ХVІІІ ст.

«Синопсис» (1674) як тенденційна інтерпретація української історії. Структура твору.

Поняття про козацькі літописи як самобутнє явище давньої української літератури. Традиції і новаторство жанру літописання.

Літопис Самовидця: тематично-ідейний зміст, композиція. Суспільний ідеал літописця.

«Дії презільної битви Богдана Хмельницького, гетьмана Запорізького, з поляками» Григорія Граб’янки (р нар. невід. — 1738): джерела, композиція, особливості жанру як «барокового історичного роману» (Ю. Луценко). Образна система твору.

«Сказання про війну козацьку з поляками...» Самійла Величка (1670 — після 1728): особливості композиції, стилю. Гуманістичний пафос літопису.

Образ Богдана Хмельницького у козацьких літописах.

«Історія русів» — вершинний твір барокової історіографії. Ідеї автономізму та республіканізму.

Ідеї та образи козацького літописання у творах українських письменників ХІХ-ХХІ ст.

Тексти:

Історія русів. - К., 1991.

Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’янки. — К., 1992.

Літопис Самовидця. — К., 1971.

Самійло Величко. Літопис: У 2-х т. — К., 1991. — Т.1, 2.

Синопсис // Українська література ХVІІ ст. ... — С.167-183.

Література:

Андрущенко М. Деякі зауваги до теми розвитку української історичної прози ХVІІІ ст. — загадки та містифікації «Історії русів» // Літературознавство: Доповіді та повідомлення. — Кн. 1. — К., 2000. — С.218-224.

Андрущенко М. Історична проза ХVІІІ ст. // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… — С.106-129.

Апанович О. Козацькі літописці (Самовидець — Роман Ракушка-Романовський, Григорій Граб’янка, Самійло Величко) // Неопалима купина. — 1995. — №5-6. — С.171-186.

Береза І. Етичні ідеали Самовидця // Слово і час. — 1994. — №4-5. — С.10-15.

Білецький О. Козацькі літописи // Білецький О. Зібр. праць... — Т. І. — С.354-356.

Величенко С. Володарі й козаки: замітки до проблеми історичної легітимності й тяглості в українській історіографії ХVІІ-ХVІІІ ст. // Слово і час. — 1995. — №1. — С.74-77.

Возняк М. Історія... — Кн. 2. — С.361-401.

Грицай М. Давня українська проза. — К., 1975. — С.85-146.

Грицай М. Українська література XVI — XVIIІ ст. і фольклор. — К., 1969. — С.32-45.

Дзира Я. Вступ // Літопис Самовидця. — К., 1971. — С.9-42.

Дзира І Пантелеймон Куліш і козацьке літописання // Неопалима купина. — 1995. — 3№-4. — С.117-129.

Єфремов С. Історія... — С.205-215.

Житецький П. «Енеїда» Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. — К., 1987. — С.139-253.

Ісіченко Ю. Українська барокова проза в пошуку літературної моделі початків східнослов’янської історії // Писемність Київської Русі і становлення української літератури: Зб. наук праць. — К., 1988. — С.184-205.

Крекотень В. Українська барокова проза // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.331-443.

Корпанюк М. Крайове та козацьке компілятивне літописання як історико-культурне явище. — К., 1997.

Корпанюк М. Українська літописна проза: ознаки просвітництва і класицизму // Слово і час. — 1997. — №3.

Корпанюк М., Сулима М. Українське крайове літописання: державницькі ідеї // Слово і час. — 1996. — №11-12. — С.62-68.

Крекотень В. Українська література ХVІІ ст. // Українська література ХVІІ ст. — К., 1987. — С.12-І5.

Луценко Ю. Григорій Граб’янка і його літопис // Літопис гадяцького полковника... — С.3-9.

Марченко М. Українські літописи і хроніки ХVІІ—ХVІІІ ст. // Матеріали... — Т. І. — С.407-412.

Мішуков О. Європейський контекст «Історії Русів». — К., 1999.

Мишанич О. Українська література ХVІІІ ст. // Українська література ХVІІІ ст. — К., 1983. — С.21-25.

Мишанич Я. Жанрово-стильові особливості «Історії русів» // Медієвістика: Зб. ст. — Вип. 1. — Одеса, 1998. — С.131-138.

Мишанич Я. Із спостережень над поетикою «Історії русів»: Літописне оповідання. Персонажі // Літературознавство: Доповіді та повідомлення. — Кн. 1. — К., 2000. — С.225-232.

Мишанич Я. «Історія русів»: історіографія, проблематика, поетика. — К., 1999.

Мишанич Я. «Історія русів» у російській імперській історіографії другої половини ХІХ ст. // Слово і час. — 1999. — №9.

Мишанич Я. Українсько-російські взаємини в «Історії русів» // Антипролог: Зб. наук. пр. — К., 2007. — С.315-326.

Нерозгадані таємниці «Історії русів»: Уривки з твору, літературознавчі дослідження. — К., 2006.

Ричка В. «Кройніка» Феодосія Сафоновича // Київська старовина. — 1994. — №1. — С.103-104.

Соболь В. Епоха та її герої в літописі Самійла Величка // Слово і час. — 1995. — №4. — С.5-12.

Соболь В. Літопис С.Величка як явище українського літературного бароко. — Донецьк, 1996.

Соболь В. «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись» (ознайомлення учнів з «Історією русів») // Дивослово. — 2002. — №6. — С.31-42.

Толочко П. Україна і Русь у літописі Самовидця // Київська старовина. — 1992. — №3. — С.7-10.

Франко І. Історія української літератури. — Ч. 1. — Від початків українського письменства до Івана Котляревського // Франко І. Зібр. творів... — Т.40. — С.330-331.

Чижевський Д. Історія... — С.288-292.

Шевчук В. Малі українські літописи, хроніки та діаріуші // Київська старовина. — 1993. — №6. — С.17-20.

Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. — Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. — К., 2005. — С.46-65, 91- 105, 288-295, 406-410, 434-459, 469-483, 630-649.

Шевчук В. Нерозгадані таємниці «Історії русів» // Історія русів. — К., 1991. — С.5-28.

Шевчук В. Поетика бароко в українських літописах // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.445-467.

Шевчук В. Про давню українську прозу, зокрема про літописи // Слово і час. — 1993. — № 10. — С.57-65.

Шевчук В. Самійло Величко та його літопис // Величко С. Літопис: у 2-х т. — К., 1991. — Т. 1. — С. 5-21.

Шевчук М. Українська історична проза ХVІІІ ст. і Києво-Могилянська академія // Актуальні проблеми сучасної філології. — Т. 2. — Рівне, 1995. — С.84-96.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Власне в козацьких літописах Самовидця, Грабянки, Величка, їх наступників і компіляторів /…/ було б інтересно прослідити зміст тої легенди про Хмельниччину, що в значній мірі заслонила перед нами правдиву дійсність. З літературного погляду се було явище дуже цінне, здібне будити запал у широких масах народу; аж у ХІХ віці ми побачили його значення для національного відродження і формування наших політичних ідеалів /…/ Отся грандіозна конструкція Хмельниччини, конструкція більше літературна, аніж історична, була /…/ головною заслугою козацьких літописців.

І. Франко

Твори цієї групи (козацькі літописи. — І.С.) майже нічого спільного з традиційним літописанням не мають.

М. Зеров

…виявилося, людина здатна не лише фіксувати окремі події, але й інтерпретувати їх, встановлювати між ними причинно-наслідкові зв’язки, виділяти головне й другорядне. Книжник стає співтворцем історії, дістає моральне право давати її подіям індивідуальне, суб’єктивне тлумачення. Особливість митця все виразніше обумовлює появу на Україні нової жанрової модифікації літопису — історично-мемуарної прози («козацькі літописи»). Опис історії переростає в її художнє досягнення, пошук і виділення ключових, кульмінаційних моментів, у яких боротьба антиномічних начал — а серед них історії і вічності — виявляються найгостріше.

Ю. Ісіченко

Кожен літописець, беручись за перо, усвідомлював ту величезну відповідальність, яка лежить перед ним як митцем і хроністом. Усі вони виступають ідеологами свого стану, патріотами його і нації, свідомими творцями духовних пам’яток, ревними виразниками просвітницько-виховної ролі літератури, історії, переконаності про взаємозалежність доль і поколінь, станів, нації та їх згуртованості й шляхетності, виразниками державності України.

М. Корпанюк

«Літописи»» Ф.Сафоновича, Самовидця, Граб’янки, можливо, й Перша книга С.Величка і «Короткий літопис», і твір П.Симоновського писалися з державного доручення і не тільки відтворювали історичну пам’ять, а й несли і поширювали державну ідею свого часу, отже, мали призначення значною мірою публіцистичне, а це вже зумовлювало їхню літературну одежу й примушувало використовувати художні засоби, дбаючи не лише про науковий виклад, а й про інтерес у читанні…

В. Шевчук