Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Давня українська література - Ірина Савченко 2009
Життя і творчість Григорія Сковороди (1722-1794)
Плани лекцій
Всі публікації щодо:
Давня українська література
Сковорода Григорій
План:
Основні віхи життєвого шляху.
Історія вивчення і дослідження літературної та філософської спадщини письменника.
Філософські та суспільно-політичні погляди Г.Сковороди. Концепція «філософії серця» як вияв іманентної сутності українського менталітету.
Особливості літературної постаті.
Лірика Г.Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Збірка «Сад божественних пісень» (1753-1785).
Розвиток жанру байки у збірці «Байки Харківські» (60-70-і рр. ХVІІІ ст.).
Проза Г.Сковороди. Діалоги «Наркіс. Розмова про те: Пізнай себе» (1769-1770), «Розмова, названа Алфавіт, або Буквар миру» (1761). Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» (1787), «Убогий Жайворонок» (1787).
Роль і значення творчості Г. Сковороди у розвитку української літератури.
Тексти:
Г. Сковорода. Збірка «Сад божественних пісень». Збірка «Байки Харківські». Наркіс. Вдячний Еродій. Убогий жайворонок // Г.Сковорода. Твори: В 2-х т. — К., 1994.
Література:
Багалій Д. Український мандрівний філософ Г.С. Сковорода. — К., 1993.
Барабаш Ю. «Знаю человека...»: Григорий Сковорода: Поэзия. Философия. Жизнь. — М., 1989.
Білецький О. Г. С. Сковорода // Білецький О. Зібр. праць... — Т. І. — С.357-370.
Білоус П. Григорій Сковорода як поет український // Білоус П. Актуальні питання… — С. 109-116.
Бовсунівська Т. Філософія серця Г. Сковороди і українська ментальність // Сковорода Г.: Образ мислителя: Зб. праць. — К., 1997. — С.84-94.
Владимирова В. Григорій Сковорода в оцінці Пантелеймона Куліша // Сковорода Григорій: Ідейна спадщина і сучасність: Збірник науково-теоретичних праць. — К., 2003. — С.445-449.
Возняк М. Історія... — Кн. 2. — С.76-92.
Геник-Березовська З. До питання про пізню українську барокову поезію // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. — К., 2000. — С. 37-50.
Геник-Березовська З. Духовний і поетичний заповіт Григорія Сковороди // Там само. — С. 51-71.
Геник-Березовська З. Григорій Сковорода: образ художній і справжній // Слово і час. — 1995. — №3. — С.61-68.
Горбач Н. Невідомий Григорій Сковорода. — Львів, 2002.
Григорій Сковорода в спогадах сучасників і народних легендах. — Х., 2002.
рицай М. Давня українська поезія. — К., 1972. — С.49-52.
Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода: Біографічна повість. — К., 1984.
Житецький П. «Енеїда» І. Котляревського у зв’язку з оглядом української літератури ХVІІІ ст. // Житецький П. Вибрані праці. — К., 1987. — С.165-177.
Ерн В. Життя і особа Григорія Сковороди // Березіль. — 1992. — № 12. — С.150-175.
Єфремов С. Історія... — С.215-222.
Іваньо І. Філософія і стиль мислення Григорія Сковороди. — К., 1983.
Корнієнко Н. Григорій Сковорода: гіпотеза щастя // Філос. і соціол. думка. — 1992. — №11. — С.113-129.
Корпанюк М. Образна система віршів Г.Сковороди // Сковорода Г.: Образ мислителя… — С.265-272.
Кравец В. Разговор о Сковороде: С приложением хрестоматии по сковородоведению. — К., 2000.
Крекотень В. Байки в українській літературі ХVІІ—ХVІІІ ст. // Байки в українській літературі ХVІІ—ХVІІІ ст. — К., 1963. — С.55-75.
Куйбіда В. Тварини-символи у байках Г.Сковороди, біблійних описах та українському фольклорі // Сковорода Г.: Образ мислителя... — С.273-278.
Куташ І. Категорія щастя у філософії Сковороди // Хроніка, 2000. — № 37/38. — С.332-350.
Ласло-Куцюк М. Апофеоз світла у творчості Григорія Сковороди // Слово і час. — 1990. — №3. — С. 51-59.
Литвинов В. Філософські попередники Сковороди в Україні // Сковорода Г.: Образ мислителя… — С.165-173.
Ляшенко Л. Блискавиця темної ночі: Повість. — К., 1972.
Малахов В. Христологічні мотиви у творчості Г.Сковороди // Образ Христа в українські культурі: Зб. наук. праць. — К., 2003. — С.103-116.
Махновець Л. Григорій Сковорода: Біографія. —К., 1972.
Мишанич О. Григорій Сковорода // Г. Сковорода. Твори: В 2-х т. — К., 1994. — Т. І. — С.9-35.
Мишанич О. Григорій Сковорода і усна народна творчість. — К., 1976.
Мостова Л. Жанрово-творча роль іносказання в байках Г.С.Сковороди // Медієвістика... — Вип. 2. — Одеса, 2000. — С.134-141.
Нога Г. Григорій Сковорода і українські мандрівні дяки // Сковорода Г.: Образ мислителя… — С.435-442.
Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди // Хроніка, 2000. — Вип. 39-40. — К., 2000. — С.587-603.
Пільгук І. Григорій Сковорода: Художній життєпис. — К., 1971.
Поліщук Ф. Григорій Сковорода: Життя і творчість. — К., 1978.
Попов П. Григорій Сковорода. — К, 1969.
Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. — К., 2007.
Сивокінь Г. Григорій Сковорода як читач Біблії // Слово і час. — 1993. — №9. — С. 11-16.
Сковорода Г. Твори: В 2-х т. — К, 1972.
Сковорода Г. Твори: У 2-х т. — К., 1994.
Софронова Л. Три мира Григория Сковороды. — М., 2002.
Стадниченко В. Іду за Сковородою: Сповідь у любові до вчителя: Документальна повість-подорож. — К., 2002.
Стогній І. Г.Сковорода як філософ і педагог // Сковорода Г.: Образ мислителя… — С.231-239.
Тичина П. Сковорода. Симфонія // Тичина П. Зібр. творів: У 12-ти т. — Т.4. — К., 1985. — С. 7-524.
Ушкалов Л. Григорій Сковорода: літературний портрет // Ушкалов Л. Сковорода та інші: причинки до історії української літератури. — К., 2007. — С.8-73.
Ушкалов Л. Григорій Сковорода: Семінарій. — Х., 2004.
Ушкалов Л. Осмислення сковородинівської філософії // Слово і час. — 1992. — №9. — С.
Чижевський Д. Григорій Сковорода // Чижевський Д. Філософські твори: У 4-х т. — Т. 1. — К., 2005. — С.33-58.
Чижевський Д. Історія... — С.295-296.
Чижевський Д. Рештки підручника поетики Сковороди. Сковорода як реформатор віршування // Чижевський Д. Українське літературне бароко. — К., 2003. — С.122-188.
Чижевський Д. Філософія Сковороди // Хроніка, 2000. — Вип. 39-40. — К., 2000. — С.455-475.
Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях // Визвольний шлях. — 2002. — №11. — С.47-59.
Шевчук В. Григорій Сковорода — людина, мислитель, митець // Шевчук В. Дорога... — С.209-219.
Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. — Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко — К., 2005. — С.65-107, 579-608.
Шевчук В. Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима: розмисли. — К., 2008.
Шевчук Василь. Григорій Сковорода: Роман. — К., 1969.
Поміркуйте над висловлюваннями:
Світ схожий на театр. Щоб демонструвати на ньому гру з успіхом і похвалою, треба брати ролі за здібностями, бо дійова особа заслуговує похвали не за знатність ролі, а за вдалу гру. Я довго розмірковував про це, і після багатьох випробувань побачив, що не можу представляти на театрі світу ніякої особи вдало, крім простоти і смиріння; я вибрав цю роль і задоволений.
Г. Сковорода
Можна було б сказати, що це (Г. Сковорода. — І.С.) старий міх, наповнений новим вином. Все в ньому: пригоди і спосіб життя, натура, мова, форма писань — все це має подвійний характер, є сумішшю старої традиції з новим духом.
Доля поставила його на межі двох великих епох.
І. Франко
Сковорода не був песимістом і вірив у можливість праведних людей і справедливого суспільства. Вся його філософія була сфокусована на розумінні щастя. Саме щастя є метою його етики.
І. Куташ
Визначальною рисою філософії Г.Сковороди, як і його попередників, є особлива увага до людини та живого світу. Людина, вважав він, родиться твариною, їй потрібно вдруге народитися духовно, тож кожен народжений у цьому світі — мандрівник. Людина спершу, образно кажучи, сліпець, якому треба знайти свої зіниці, тобто прозріти. Початок такого прозріння в погодженості із своїм духом, а коли є непогодженість, то людина входить у неспівмірну собі стать, бере на себе непосильний обов’язок, а через це зазнає смутку, туги, нудьги. Звідси випливає одна з великих ідей про споріднену працю, адже спорідненість — це входження в гармонію з природою.
В. Шевчук
Сковороду та мандрівних дяків об’єднує демократизм поглядів, але за своїм змістовим наповненням демократизм Сковороди стоїть на щабель вище. Він виробився під впливом глибокого занурення думки в праоснови світу, загостреної чутливості, напруженого пошуку методів удосконалення людини та навколишньої дійсності. Мандрівні дяки не спромоглися на вироблення власної творчої ідеології і проявили себе через певний нігілізм.
Г. Нога
