Сучасний словник літературознавчих термінів - Сикало Євген 2023

Соціально-реалістична проза

Всі публікації щодо:
Літературознавство

Соціально-реалістична проза - це напрямок в літературі, який з'явився в СРСР у 1930-х роках й був офіційно затверджений в 1934 році на Всесоюзному з'їзді письменників. Цей напрямок був пов'язаний з прагненням донести до читачів ідеї комунізму та показати життя робітників і селян в радянському суспільстві.

Основною метою соціально-реалістичної прози було створення образу нової, ідеальної людини-будівельника комуністичного суспільства. Таким чином, соціально-реалістична проза мала великий вплив на масову свідомість, формувала світогляд радянського суспільства та служила пропагандою ідеології комунізму.

Основні риси соціально-реалістичної прози:

  • Соціальна орієнтація: увага приділяється проблемам робітничого та селянського класу та їх боротьбі за побудову нового суспільства;
  • Реалізм: автори описують життя та реалії суспільства такими, які вони є насправді;
  • Оптимізм та позитивність: соціально-реалістична проза ставить перед собою завдання зображувати життя людей у світлі побудови комуністичного суспільства, тому вона повинна бути оптимістичною та позитивною;
  • Героїзація: автори ставлять своїх героїв на піднесений п'єдестал, що допомагає показати їх як найкращих представників свого класу та ідеалів комунізму;
  • Колективізм: соціально-реалістична проза намагається зображувати колективність, співпрацю та дружбу між людьми, що відображає ідеальність комуністичного суспільства.

Соціально-реалістична проза була дуже популярною в СРСР та в інших країнах, які були впливові на цей час, включаючи східноєвропейські країни, а також Китай та Кубу. Проте, після розпаду СРСР у 1991 році, популярність соціально-реалістичної прози почала знижуватись.

У світовій літературі соціально-реалістична проза отримала багато критики за те, що вона була занадто пропагандистською та що автори не мали свободи виражати свої думки, що призвело до втрати індивідуальності в літературі.