Українська усна народна творчість - Лановик М.Б., Лановик З.Б. 2005
Передмова
Формування духовності суспільства неможлива без вивчення культурних явищ і традицій минулого. Нові програми вищої школи потребують нових видань, насамперед наукової та навчальної літератури. У час становлення національної освіти в умовах державності першою проблемою є відсутність підручників, які б по-новому, об’єктивно висвітлювали ті чи інші навчальні дисципліни, давали повне, не обмежене ідеологічними рамками уявлення про них. За роки незалежності України ця проблема поступово вирішується — з’являються ґрунтовні праці, що здатні допомогти студентам оволодіти необхідною сумою знань з фахових дисциплін.
Цей підручник має на меті допомогти студентам простежити поетапне становлення духовного середовища українського народу у його зв’язку з історичними явищами і подіями, з’ясувати роль усної народної словесності у формуванні етнопсихології, світоглядних засад українців.
На основі першоджерел дослідження українського фольклору (зокрема праць М. Костомарова, О. Потебні, М. Грушевського, І. Франка, Ф. Колесси та ін.) у книзі по-новому трактується культурний спадок українського народу. Значна увага приділяється висвітленню загальнотеоретичних проблем, дослідженню джерел виникнення та розвитку найвідоміших шкіл і напрямів вітчизняної та світової фольклористики, піднімається ряд нових у фольклористиці питань. Велика увага приділяється сучасним проблемам збереження культурної традиції та її вивчення.
Окрім традиційних підходів дослідження тексту, в підручнику застосовуються прийоми аналізу міфологічних уявлень, які впливали на подальший розвиток народної традиції, з’ясовується співвідношення язичницького та християнського світоглядів на різних етапах становлення української народної словесної творчості.
Дотримання хронологічного принципу у структурі аналізу та дослідження жанрів дає змогу простежити їх етапи розвитку в залежності від історичних обставин та міжнаціональних впливів.
Структура підручника відтворює розвиток народної словесності від витоків до сучасності, виникнення і становлення жанрів, побутування текстів з урахуванням історичних умов. Кожний окремий жанр аналізується у його зв’язку з іншими жанрово-тематичними групами українського фольклору, з’ясовується місце кожного з них у жанровій структурі в загальноукраїнському та позаукраїнському контекстах. Традиційні підходи поєднуються з елементами архетипної поетики, міфологічного аналізу і т.п., кожне явище народної творчості розглядається у зв’язку з професійною художньою літературою.
Звичайно, в одній книзі неможливо охопити усе розмаїття явищ української словесності, тим більше детально проникнути у їх суть та специфіку. Враховуючи, що усна народна творчість вивчається студентами-філологами на першому курсі, автори книги свідомо уникають дискусійних у фольклористичній науці проблем, не мають на меті охопити весь спектр існуючих на сьогодні концепцій та теорій, подаючи найголовніші положення для розуміння становлення національної культурної спадщини, узагальнюючи основні здобутки вітчизняних та зарубіжних фольклористів. Водночас підручник не ускладнений сучасною науковою термінологією, нові поняття пояснюються і тлумачаться безпосередньо в процесі викладу матеріалу.
Автори сподіваються, що цей підручник допоможе студентам-філологам оволодіти необхідною сумою знань з усної народної творчості; а колегам, враховуючи нагальну потребу оновлення гуманітарної освіти в Україні, дасть поштовх до написання нових навчально-методичних та наукових праць.
Від редактора
По перед мові — міжмова... Автори чітко визначили свій задум й основні виміри праці. Її обсяг і докладний зміст промовисто свідчать, що і похвальний задум, і заплановані аспекти підручника успішно зреалізовані в тексті видання, яке зараз пропонується ширшому загалові. Цього для попереднього ознайомлення з книгою і для орієнтації в її характері досить.
Додамо лишень те, що «Українська усна народна творчість» тернопільських авторів оприлюднюється вдруге через невеликий проміжок часу. Є для цього декілька мотивів. Малий наклад, що з’явився в Жовкві, тепер збільшується в Києві. Та справа не стільки в зміні кількісно-просторових параметрів видання, скільки в якісно-ситуативному підґрунті: в Україні хронічно бракує нових підручників і посібників для вищої школи, а відчайдушна спроба Мар’яни Лановик і Зоряни Лановик не розчарувала тих, хто придбав цю книгу. Попередній наклад розійшовся, автори отримали нові замовлення, а від фахівців — підтримку та заохоту з деякими порадами та зауваженнями, які попри конструктивні критичні моменти не заперечують найістотнішого: посібник видозмінює свій статус — стає підручником. Доки? Час покаже...
Мені, як науковому редакторові, приємно констатувати новий поворот в долі книжки. Нехай їй щастить як у дидактично-прагматичних ситуаціях (під час навчання й на екзаменах), так і в науково- дослідницьких колізіях, у розважливих діалогах фольклористів.
Текст нового видання може виконати на всеукраїнських теренах роль тесту для випробування гнучкості, зрілості сучасної філології в контексті постколоніального, постструктурального плюралізму і релятивізму. Чи вистачить нам — представникам різних поколінь вчених та викладачів — толерантності в самооновленні та спілкуванні? Чи збережуть традиційну опірність духовні цінності українців? Вірю, що так, збережуть...
Роман Гром’як,
9 березня 2001 року