Поза традиції - Антологія української модерної поезії в діяспорі - Богдан Бойчук 1993


Слово від упорядника

Слово від упорядника

Двадцять років тому, в 1969 році, була опублікована двотомна антологія української поезії на заході, Координати. В ній було представлено 68 поетів, різних за віком та стилістичним і естетичним спрямуванням. Більшість із них (за винятком наймолодших тоді адептів української поезії — поетів Нью-Йоркської Групи) дебютували ще до другої світової війни: в Радянській Україні, Галичині та Закарпатті. В 60-их роках вони досягнули вже свого творчого зеніту. У той час дехто з критиків сприймав Координати не тільки як антологію, що підсумовувала тодішній стан української поезії на заході, але й як хроніку, що завершувала її існування. Ці критики віщували прогресуюче завмирання україномовної літератури в негостинному оточенні. Про українську літературу в діяспорі, на думку цих критиків, у недалекому майбутньому прийдеться говорити в минулому часі.

Таке пророцтво виявилося скорочасним. Творення української літератури в діяспорі, а зокрема поезії, не тільки не припинилось, але, завдяки саме чужомовному оточенню, чи, точніше, чужомовній поезії, — здинамізувалося і вийшло поза традиції звичної прозодії і тематичної орієнтації. Те, що у випадку поезії Нью-Йоркської Групи було виїмком у шістдесятих роках, у наступних двох десятиліттях стало майже нормою для багатьох молодих поетів.

Існуюча думка про те, що кожний поет творить свій власний світ — стилістично й концептивно — загальновідома і прийнята. Світ поета будується за своєрідними, наскрізь індивідуальними гравітаційними й кінетичними законами. Проте, поети живуть, так би мовити, під спільним небом, дихають однією літературною чи культурною атмосферою, існують у певних історичних рамках з певними людьми. Усі ці фактори впливають до якоїсь міри на світобачення і стиль поетів. І саме це дозволяє на загальне й умовне визначення стилістичних напрямків у літературі.

Виходячи із стилістичних властивостей творчости поетів, включених у цю антологію, їх можна поділити на чотири групи.

До першої групи можна включити таких поетів як Н. Лівицька-Холодна, Бабай, О. Смотрич, І. Ковалів, П. Мурянка і М. Михайлюк. Частково належать сюди теж І. Киризюк і Ю. Гаврилюк (хоча другою, більшою частиною свого доробку вони ближчі до четвертої групи). Творчість цих поетів тісно межує з традиційною прозодією. Загалом вони пишуть в установлених рамках поетики й уникають діяфоричної мови та радикального синтаксичного експериментування. Незважаючи на це, вони не пасивні в межах вимог традиційної поетики: ламають рядки, зіставляють чи протиставлять оригінальні образи, використовують вільнішу фоніку, ритмічні нерегулярності, розговірну мову та поліфонічну музику.

До другої групи можна включити О. Зуєвського, Б. Рубчака та М. Фішбейна (хоча ранній Рубчак ближчий до четвертої групи). Творчості цих поетів характерна клясична евфонія, тональна організація та посилена увага до технічних нюансів вірша, тобто до удосконалення форми, до „співзвучности мовних категорій» та до дбайливого різьблення рядків. Поетична творчість для цих поетів — це, рівночасно, інтелектуальний процес, щоб наблизитись до меж досконалости. А ракурси до літературної спадщини стають джерелом і стимулом до творчости.

Третя група — це поети В. Барка, Ю. Коломиєць і Е. Андієвська. Спільним знаменником для цих поетів, попри всю їхню мовну і тематичну різноманітність, є те, що вони „автохтонно українські», закорінені в українську стихію і черпають з українських мовних, мітичних, фолкльорних і побутових джерел. Найголовнішим фактором у їхній творчості є мова: Барка перетворює звичну мову на свою, часто ідеосинкретичну, поетичну мову; Коломиєць черпає з сільського словаря, а Андієвська звертається до багатющих запасів маловживаних слів. Всім трьом властива самобутня метафорика, семантична закодованість символів та сюрреалістична образність. Назагал їхня настанова більше перцептивна ніж понятійна. В процесі творення вони послуговуються вільною, часто дуже далекою асоціятивністю, радше ніж логічною послідовністю чи індуктивністю.

Четверту групу становлять такі поети як В. Лесич, М. Калитовська, Л. Палій, В. Вовк, Б. Бойчук, Ю. Тарнавський, П. Килина, О. Коверко, М. Царинник, Р. Бабовал, І. Макарик, Л. Ґавур, М. Ревакович, А. Винницький, С. Гостиняк, І. Ковач, М. Небиляк, М. Корсюк, І. Киризюк, П. Романюк, С. Сачко, І.  Негрюк, Т. Карабович, О. Дуць, Р. Крик та Ю. Гаврилюк. Група ця „автохтонно західня», вона відкрито розриває з традиціями усталеної прозодії і творить в системі західніх поетичних моделів і настанов. Центральним поетичним засобом більшосте цих поетів є метафора: чи то сюрреалістично прозирлива, чи оригінально й несподівано співставлена, чи багатофункційна або ж подана в рядах метонімічних порівнянь. Другою головною властивістю є повна свобода по відношенню до поетичних форм. Більшість із цих поетів пише вільним віршем, хоча періодично не відмовляється від регулярного чи півреґулярного вірша, прозопоезії. Характерний для них також інтелектуальний неспокій, чи навіть інтелектом контрольований процес творення, відважне експериментування в образі, мові, ритміці, синтаксі, звукогрі та візуальних конфігураціях.

В жовтні 1985 року в Оттавському університеті в Канаді відбувся симпозіюм української поезії в діяспорі під назвою „Поза традиції». Ініціятором його була Ірина Макарик, поетеса, професор англійської літератури в тому ж університеті. Симпозіюм виявив не тільки разючу відмінність цієї поезії від поезії попередніх періодів, але й від ідеологічно заанґажованої поезії в Україні. Отож і виникла ідея створити на цьому ґрунті антологію. Після симпозіюму упорядники цієї антології вирішили укладати її за такими критеріями:

1. Включити в неї тільки поезію, яка творилася поза межами Радянського Союзу;

2. Обмежити її до поетичної творчосте останнього чверть-століття;

3. Включити в неї тільки тих поетів, які вийшли „поза традиції», тобто які манерою свого голосу, письма, чи новаторського світобачення поширили параметри української поезії.

Ці критерії, як і треба було очікувати, з одного боку, забезпечили за антологією певну поетичну когерентність, але, з другого боку, вилучили з неї багато добрих „традиційних» поетів - поетів, які писали і пишуть на Україні, та поетів, що впродовж останніх двох десятиріч, в силу різних причин, не писали поезії. Саме тому ця антологія не претендує на всебічність та історичну вичерпність. Упорядники Координатів, як читаємо в їхньому „слові», вибрали 68 поетів із 368 імен за зовсім іншими критеріями. їм, коли можна так висловитесь, ішлося про горизонтальне, а не про вертикальне представлення української поезії в діяспорі.

Не включено в антологію також поетів Югославії, які пишуть русинським діялектом. Велика відмінність цього діялекту від української літературної мови не дала змоги для всебічного вивчення їхньої творчосте, хоча часткова обізнаність з нею виявила в ній цінні поетичні досягнення. Через складні політичні обставини в Чехословаччині ми не змогли увійти в тісніший контакт з українськими поетами Пряшівщини. Це — і ніщо інше — є причиною того, що модерна поезія Пряшівщини представлена в цій антології недостатньо.

Кількість віршів того чи іншого поета в антології не є показником якосте чи досконалосте його поезії. Кількість ця визначалась виключно наявністю стилістичної різноманітносте даного поета. В цілому, однак, селекція віршів відбувалася за досконалістю поетичної фрази, за оригінальністю метафори, за конфігурацією вірша та за його збуджуючою відчутністю. Ми свідомі того факту, що ці критерії не є і не можуть бути математично об’єктивними; через це наш відбір, у деяких випадках, може не є найефективніший. У випадку молодих поетів (як на заході, так і в соціялістичних країнах), яким важко, а то й часом неможливо знайти видавця для своїх збірок, ми, щоб засвідчити їхню наявність в українській поезії, відвели їм відносно більше місця, ніж поетам а усталеним реноме.

Критичні віньєтки в антології позначені ініціялами їхніх авторів.

Ми сподіваємося, що доброзичливий читач і шанувальник українського поетичного слова оцінять вагомість цієї антології і матимуть відчутне задоволення від її змісту та формату.

Б. Б.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.