Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Проблема типології уроків літератури
Урок літератури
Розділ ІІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Кожен урок, крім зовнішньої сторони, має ще й внутрішню, що відображає закономірності педагогічного процесу. На уроках літератури можуть ставитися різні завдання: засвоєння нової інформації, приведення знань у певну систему, самостійне виконання учнями завдань з метою перевірки їх знань, умінь і навичок та ін. Відповідно до дидактичної мети уроку визначається його тип.
Слід зазначити, що проблема типології уроків недостатньо вивчена у педагогічній науці. Немає також загальновизнаної класифікації уроків літератури. У свій час різними дослідниками робилися спроби класифікувати їх.1 Проте запропоновані класифікації не прижилися, бо в їх основі сполучалися різні принципи поділу уроків. Ось, наприклад, як поділяє уроки
І.Соболев у спеціально присвяченій цій проблемі книзі2:
1) урок-лекція (з необхідним в кінці або в середині його закріпленням);
2) урок-розповідь (розповідь-бесіда, розповідь-висновки);
3) урок учнівських читань (доповіді-реферати учнів, усний твір);
4) урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, самостійні роботи, усний переказ);
5) урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, іншими друкованими джерелами;
6) урок складання планів (колективне складання планів, індивідуальне складання тощо);
7) урок письмової роботи (навчальної, тренувальної, контрольної, з наступним аналізом);
8) урок з використанням технічних засобів навчання або ілюстративно- живописних (навчальних фільмів, діафільмів, грамзапису, літературних плакатів, таблиць, картин, малюнків);
9) урок повторення або закріплення шляхом індивідуального опитування з обов’язковим рецензуванням учнівських відповідей (письмово та усно), письмового та усного фронтального опитування, взаємного опитування (учня учнем), виконання вправ;
10) урок-бесіда за творами, рекомендованими для позакласного читання;
11) урок-диспут;
12) урок-екскурсія.
Як бачимо, в основу цієї класифікації покладені і методи навчання, і види та форми роботи, і дидактичні завдання, коротше кажучи, тут немає єдиного принципу, за яким би визначалася типологія уроків з літератури. В останні роки широкого резонансу набула класифікація М.Кудряшова. Залежно від домінуючої дидактичної мети він виділяє такі типи уроків:
1) вивчення художніх творів;
2) вивчення теорії та історії літератури;
3) розвитку мовлення.
Кожен тип уроку передбачає певні види. Вчений так умотивовує доцільність своєї класифікації: основне дидактичне завдання уроків першого типу — навчити учнів сприймати художній твір як явище мистецтва. Уроки другого типу спрямовані на те, щоб учні навчились усвідомлювати закономірності розвитку літератури. Вивчення літератури в школі неможливе без повідомлення певних знань з теорії та історії літератури (специфіка літератури, творчий метод, народність літератури тощо). «Художня література — це мистецтво слова, і її сприймання та глибина розуміння дуже тісно пов’язані з рівнем знань рідної мови, розумінням багатозначності слова в різних поетичних контекстах... Література — головне джерело засвоєння багатств мови.»3 Розвитку мовлення учнів підпорядковані уроки третього типу.
М.Кудряшов, намагаючись теоретично обґрунтувати і накреслити систему уроків різних типів, враховує специфіку літератури як мистецтва слова. Проте далеко не всі уроки легко вміщуються в рамки цієї класифікації. У середній школі курс теорії літератури не вивчається. Літературознавчі поняття формуються в учнів поступово у процесі читання й аналізу окремих творів. На основі останніх усвідомлюється й історія літератури. А тому не варто, мабуть, виділяти уроки історії й теорії літератури в окрему типологічну одиницю. Очевидно, не слід також розглядати уроки повторення, поглиблення і систематизації знань лише як певний варіант уроків з вивчення теорії та історії літератури. У них своя чітко виражена мета.
На наш погляд, за характером основних дидактичних завдань уроки з літератури умовно можна поділити на такі типи:
1) засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок;
2) узагальнення і систематизації знань;
3) контролю знань, умінь і навичок з літератури.
У свою чергу кожен з цих типів може мати свої різновиди, а останні — багато варіантів. Наприклад, перший тип включає: вступні уроки до вивчення курсу літератури й окремих розділів шкільної програми, уроки підготовки до сприймання художніх творів, первинного сприймання твору, поглибленої роботи над твором, уроки з розвитку мовлення. Вони мають своє педагогічне обґрунтування.
Сприйняття учнями мистецтва нерідко вимагає попередньої підготовки. Вона спрямована на те, щоб збагатити учнів відповідними асоціаціями, дати їм необхідну основу, певний запас знань, потрібний для повноцінного і глибокого розуміння окремого твору чи творчості письменника. Такими є, наприклад, уроки, що заміняють вступні заняття до вивчення художнього твору. Зокрема, йдеться про уроки вивчення біографій письменників, що є своєрідною естетичною і психологічною підготовкою до усвідомлення його творчості.
Основне завдання уроків первинного сприймання мистецького твору — виховання в учнів емоційної сприйнятливості. У центрі уваги таких уроків — читання художніх творів учнями. Уроки первинного сприймання художніх творів повинні виявити, яке враження зробив твір на учнів, які епізоди, картини твору їм найбільше запам’яталися. Зрозуміло, що на цих уроках учитель не обмежується читанням. Широко використовуються тут окремі фрагменти театральних вистав, радіоспектаклів, радіокомпозицій, практикуються перекази творів, близькі до їх змісту, «усне малювання» й інші види робіт. Наприклад, урок первинного сприймання твору Марка Вовчка «Горпина» у п’ятому класі може включати такі навчальні ситуації:
1. Підготовка учнів до сприймання твору, бесіда про епоху кріпацтва на основі вже вивчених творів та знань, здобутих на уроках історії.
2. Коротка розповідь про Марка Вовчка, мета якої—показати письменницю як щирого друга поневоленого народу.
3. Читання вчителем І і II частин оповідання Марка Вовчка «Горпина».
4. Прослуховування III і IV частин оповідання в грамзапису.
5. Бесіда за змістом оповідання із зачитуванням учнями окремих уривків твору.
6. Докладний переказ оповідання.
7. Завдання додому: скласти цитатний план за твором, навчитись виразно читати твір.
Ефективність впливу художньої літератури на учнів посилюється, якщо емоційне сприймання ними художнього твору доповнюється науковим розумінням специфіки мистецтва. Від первинного спілкування з художнім твором учні переходять до ґрунтовного його вивчення. Уроки поглибленої роботи над твором переважно практикуються тоді, коли художній твір або великий за розміром, або на його сприймання відводиться не одна година. Мета їх — поглибити попередні враження дітей. Урок поглибленої роботи над твором «Горпина» Марка Вовчка можна побудувати так:
1. Зачитування учнями складених ними цитатних планів оповідання.
2. Бесіда за змістом твору, в процесі якої учні читають описи, картини, епізоди, що характеризують Горпину і панів-кріпосників.
3. Розгляд ілюстрації художника С. Євдокименка до оповідання. Бесіда за її змістом.
4. Виконання учнями групових завдань з метою спостереження за мовою твору: самостійне читання другої частини оповідання (для першої групи учнів) та IV частини (для другої групи учнів) і виписування синонімів до слова казати.
5. Бесіда про художні функції синонімічних слів у творі.
6. Завдання додому: вміти відповідати на запитання, які вміщені у підручнику після тексту оповідання.
Важливе значення у школі надається урокам з розвитку мовлення, на яких учні формують відповідні навички, набувають певних теоретичних знань про письмові твори і стилістичні ресурси мови. Такі ж різновиди мають уроки засвоєння та систематизації знань, а також контролю знань з літератури. Різні за змістом і навчальною метою уроки, де узагальнюється матеріал, присвячений вивченню окремого твору, творчості письменника, певного періоду розвитку літератури, уроки узагальнюючого повторення, чи, скажімо, уроки-заліки (опитування) і написання письмових творів.
Типи і різновиди уроків можуть переплітатися між собою: на одному і тому ж уроці часто розв’язуються різні дидактичні завдання. Не випадково у методичній літературі узаконений термін комбінований урок з літератури. Наприклад, на вивчення байки Л. Глібова «Щука» у шостому класі відводиться одна година. За цей час діти повинні ознайомитися з твором, проникнути у його художні образи, а також усвідомити специфіку байки як жанру. Таким чином, тут і первинне сприймання твору, і поглиблена робота над
твором, і систематизація та узагальнення знань. Цей урок може мати такі структурні елементи:
1. Конкурс на кращого читця твору Л.Глібова «Лисиця-жалібниця».
2. Вступне слово вчителя до вивчення байки Л.Глібова «Щука».
3. Прослуховування твору «Щука» у виконанні вчителя.
4. Пояснення незрозумілих слів, які є у байці.
5. Бесіда про її зміст і образи.
6. Індивідуальне виконання байки окремими учнями.
7. Розповідь в особах з елементами інсценізації як творчий вияв розуміння учнями байки.
8. Загальні зауваження вчителя і рецензування учнями майстерності виконання твору.
9. Бесіда з учнями про способи змалювання життя у байках, з якими вони знайомилися у процесі вивчення літератури.
10. Загальний підсумок учителя.
11. Читання учнями байок Л .Глібова, завчасно підготовлене за їх вибором.
12. Визначення алегоричного характеру цих творів.
13. Завдання додому: вміти виразно читати байку Л.Глібова «Щука», усно відповідати на запитання, які вміщені після тексту байки в підручнику; прочитати за підручником статтю «Байка».
Урок — складне педагогічне явище. Даремно сподіватися знайти таку класифікацію, яка могла б охопити всі його сторони.
Поряд з уже розглянутими можна виділяти й уроки за такими критеріями, як форми і методи роботи, характер матеріалу, що вивчається учнями, тощо. Нерідко один з методів чи форма роботи, спосіб діяльності вчителя чи учнів може бути домінуючим на уроці, тому відповідно розрізняють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-семінари, уроки-диспути, уроки-конкурси, уроки-ком- позиції тощо. Якщо хочуть підкреслити характер матеріалу, що вивчається на уроці, кажуть: урок вивчення біографії письменника, урок аналізу художнього твору, урок ознайомлення з літературно-критичними статтями, урок вивчення оглядових тем, уроки з розвитку мовлення, уроки з позаклас- ного читання й ін.
Виділення типологічних одиниць уроків аж ніяк не значить, що останні мають чітко визначену структуру. Спроби представити всі типи уроків з літератури за однотипною структурою не увінчалися успіхами. Адже одне і те ж дидактичне завдання допускає розумне поєднання різних видів роботи. Намагання втиснути всі можливі варіанти уроків у прокрустове ложе декількох структурних схем збіднює можливості вчителя-словесника. Порівняємо структуру двох уроків з розвитку мовлення учнів з однаковим дидактичним призначенням:
Урок за картиною:
1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та завдань уроку.
2. Розгляд картини художника та її аналіз.
3. Словникова робота.
4. Колективне складання плану.
5. Усний опис картини.
6. Підготовка чорнового варіанту твору.
7. Редагування тексту учнями.
8. Вибіркове зачитування учнями за вибором учителя окремих творів та їх аналіз.
9. Завдання додому.
Урок навчального твору логічного типу:
1. Мотивація навчальної діяльності учнів, визначення мети та завдань уроку.
2. Ознайомлення учнів з вимогами, які ставляться до учнівського твору.
3. Оголошення теми письмової роботи.
4. Колективне складання плану або запис плану, запропонованого вчителем.
5. Добір ілюстративного матеріалу, епіграфу до твору.
6. Систематизація матеріалу.
7. Зачитування для зразка кращих учнівських творів на цю ж тему.
8. Завдання додому.
Як бачимо, основні структурні елементи цих уроків різні. Відрізняються, наприклад, своєю різноманітністю побудови уроків, на яких вивчається біографія письменника у формі художньої розповіді про митця, заочної екскурсії, з широким використанням екранної наочності тощо.
Звичайно, в усіх типах уроків можна виділити певні вузлові елементи, які впливають на вибір їх структури. Так, наприклад, типовим для уроку засвоєння нових знань і формування на цій основі вмінь та навичок є:
1. Оголошення теми і мети уроку.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Сприймання, засвоєння та осмислення учнями нової інформації.
4. Підсумок уроку.
5. Завдання додому.
6. Інструктаж до виконання домашніх завдань.
Урок узагальнення, систематизації знань учнів може включати такі вузлові елементи структури:
1. Оголошення теми, мети, мотивація навчальної діяльності учнів.
2. Повторення, узагальнення окремих положень, фактів.
3. Приведення знань у певну систему, формування основних теоретичних положень про художній твір, творчість письменника чи групи письменників.
4. Домашнє завдання. Інструктаж до виконання домашнього завдання.
Найважливішим стрижнем контрольного уроку є самостійне виконання певного завдання без допомоги вчителя.
Отже, тип уроку певного мірою зумовлює його структуру, котра, проте, далеко не визначається лише цим типом. Структура уроку обумовлюється дидактичними завданнями, які на ньому розв’язуватимуться, логікою пізнавального процесу, системою роботи словесника, рівнем літературного розвитку учнів та багатьма іншими факторами. І тільки врахувавши все це, можна досягти високої педагогічної результативності.
Примітки
1 Див.: Миценко М. П. Про типи уроків з літератури у 8-10 класах // Література в школі. - 1953. - № 1; Якименко М. А. Про типи уроків з літератури // Література в школі. - 1958. -№ 2; Ходосов К. О. Типи уроків з літератури у восьмирічній школі // Література в школі. - 1960. - № 6.
2 Див.: Соболев І .І. Типи уроків і засоби активізації викладання літератури в школі. - К.: Рад. школа, 1963.
3 Кудряшев Н. И. Взаимосвязь методов обучения на уроках литературы. - М.: Просвещение, 1981. - С. 168-182.
