Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Особливості вивчення ліричних творів
Вивчення творів різних жанрів
Розділ VІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Ліриці шкільна програма відводить багато місця і в середніх, і в старших класах, і це не випадково. Вона містить у собі великі можливості для формування людини.
В центрі уваги лірики не зображення певних об’єктів, подій, явищ природи, а, насамперед, змалювання людських почуттів, найпотаємніших думок, переживань, роздумів, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини, вираження ставлення до них. Правда, і в епосі, і в драмі також проявляється ставлення письменника до зображуваного, та в ліриці це ставлення-переживання є не супутнім елементом, а концентрованим вираженням образного втілення, яке передається засобами своєрідно організованої ритмічної емоційно-образної мови.
На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, ліричні твори не мають широкого розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, сконцентровано. В одному віршованому рядку передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи. А тому лірика має багато переваг у вихованні в учнів культури почуттів і переживань.
Ліричні твори допомагають проникнути у внутрішній світ людини, відкрити її гуманістичні устремління. М.Добролюбов зазначав, що поет, відтворюючи враження і почуття, «робить велику послугу людям; без нього багато прекрасних почуттів і благородних прагнень було б забуто нами; вони з’явилися б у нас на хвилину і зразу ж зникли б під впливом різних життєвих турбот і дрібниць».1 Подібну думку висловив з великою силою Р.Гамзатов у вірші «Поезія»2:
Без тебе був би світ, немов могильний склеп,
Де сонце зроду-віку не світило.
Мов небо без зірок похмуре, як вертеп,
Чи як любов, що пестити не вміла.
Світ став би морем, але без чайок,
Поснулих на блакитних сонних хвилях,
Чи садом без трави та без квіток
І без пташок, дзвінких та легкокрилих.
Дерева стали б голі і сумні —
Суцільна осінь — ні весни, ні літа,
І люди б стали дикі і нудні,
А пісня... Пісня б зовсім зникла з світу.
Але не варто думати, що досить учневі прочитати кілька книжок ліричних віршів і зразу ж досконалішою стане культура його почуттів, збагатиться емоційна сфера. Образи ліричного твору здатні викликати емоційну реакцію у читача лише за певних умов, коли враховується специфіка ліричних образів, особливості відтворення явищ дійсності.
Не можна не погодитись з відомим дослідником лірики А.Лісовським, що наочний образ в ліричній поезії потрібен «не сам по собі, а для навіювання читачеві якогось конкретного почуття. Саме з допомогою конкретних образів, явищ виражається певний погляд на життя, той цілісно-естетичний смисл, який не є властивістю цих образів».3
Так, у вірші Л.Глібова «Журба» природа важлива не сама по собі, а як засіб виявлення людського ставлення до плину життя. І лише осягнувши образи твору, прирощений зміст слів, яким вони наповнюються безпосередньо в тканині твору, учні зможуть усвідомити його домінанту.
Таким чином, один зміст у ліричному творі тут виражається за допомогою іншої форми, що не має власного звукового вираження. Проникати в образи ліричного твору — це значить усвідомлювати той поглиблений підтекст, яким він наповнений.
У школі вивчаються ліричні вірші різного характеру. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську, або політичну, філософську, інтимну, або особисту, пейзажну. Такий поділ дещо умовний. Інтимна чи, скажімо, пейзажна лірика може також мати політичний характер. Зміст, тематичне спрямування художнього твору певного мірою визначають особливості його вивчення. Але не менш важливою стороною ліричного твору, яку повинен виховувати вчитель, є його структура. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Крім цього, є такі структури ліричних творів, що мають ознаки всіх типів, їх називають змішаними структурами.
Рефлексійно-виражальна лірика — це сповідь поета перед читачем, своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо і почуття, це певні звернення, послання, заклики.
У центрі уваги розповідної лірики ті почуття й враження, що зумовлені якоюсь подією, епізодом чи спогадом з життя поета. Ліричні твори розповідного плану часто містять автобіографічні відомості. Проте не слід повністю ототожнювати ліричного героя з особою автора навіть тоді, коли він говорить від першої особи, як, скажімо, у творі Т.Шевченка «Якби ви знали, паничі». Поет не пасивний регістратор своїх почуттів. Він виражає думки і прагнення народу. А тому його власні почуття набувають загальнолюдського змісту, стають типовими. Навіть інтимну лірику не можна зводити лише до суб’єктивних почуттів поета. У ній, як і в творах інших жанрів, знаходить свій вияв історичний, моральний, естетичний досвід народу.
Описова лірика — це малюнки природи, портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми. Вивчаючи такі вірші, учні усвідомлюють, що є об’єктом зображення автора, як з’єднані між собою описові моменти в єдине ціле.
Аналіз жодного жанру мистецтва не викликає стільки труднощів у вчителів, як аналіз ліричних творів. Під час багатьох дискусій з приводу викладання літератури в школі не раз висловлювалися думки, чи не краще вивчення ліричних віршів обмежувати тільки їх виразним читанням: мовляв, аналіз лірики вимагає особливо тонкого підходу, оскільки вона сповнена почуттів, які важко виразити звичайними словами. Ліричні твори, як і живі квіти, не допускають грубого втручання. В недбалих руках вони в’януть, втрачають свій колір і аромат. Та без аналізу багато сторін вірша так і не розкриється перед учнями. Естетичні почуття, які виникають під час первинного ознайомлення з ліричним твором, повинні бути освітлені думкою. Небезпідставно кажуть, що твори осмислюються розумом, при цьому відбувається процес їх повторного сприймання, але вже в роздумах.
Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі і болі. А між тим ці важливі якості є не в усіх учнів, тому ліричні твори, не знайшовши опори в їх емоційному досвіді, можуть не викликати в них належного інтересу.
Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-то під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об’єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду. Порівняно з іншими родами літератури сприймання лірики відзначається найбільшою суб’єктивністю. Проте це аж ніяк не означає, що тільки сам учитель повинен аналізувати поезії. Звичайно, живому слову вчителя у вивченні лірики належить дуже важлива роль. Він готує дітей до сприймання ліричного твору, допомагає розібратися в ньому, спрямовує їхню увагу на певні художні деталі, узагальнює розрізнені враження в єдине ціле. Але і учні при цьому не повинні бути пасивними.
Є серед них такі, які можуть легко вловити темпоритм твору. Вони по шаблону вимовляють слова й окремі фрази, не вдумуючись у зміст. І навпаки, частина учнів зосереджує увагу переважно на тому, про що мовиться у творі, залишаючись байдужою до його ритмічної сторони. Учитель повинен пам’ятати про це і відповідно допомагати як одним, так і другим.
Аналізувати ліричний вірш — це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати, як вимальовуються одна за одною картини або як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані та як усе це безпосередньо виражається в контексті твору. Важливо з’ясувати, що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею.
Аналіз ліричного вірша не слід зводити до простого переказу його змісту, примітивного перекладу мови поезії на мову прози, в результаті чого руйнуються образи, втрачається поетичність.
Ліричні твори — це згустки художніх образів. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Підміна образів ліричних творів логічними міркуваннями, поняттями, констатацією фактів спотворює їх зміст, бо простий переказ ліричного вірша вже сприймається як звичайна інформація, і вимоги до словесного оформлення думки підпорядковуються іншим законам. Художній логіці властиві свої особливості мислення, способи моделювання дійсності.
Прочитаємо перші шість рядків вірша В.Сосюри «Осінь»:
Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні.
В далечінь холодну без жалю за літом
синьоока осінь їде навмання.
Спробуємо переказати їх, не вдаючись до образності: вітер обриває з квітів пелюстки; опустіли сади, все пожовтіло; літо минуло, настала осінь, наближається холод; всюди тихо. В результаті цього зникла поезія, емоційно-образне сприймання автора, яким пронизаний твір.
У процесі аналізу ліричного твору необхідно, щоб учні добре усвідомили ту художню логіку, завдяки якій він набуває своєї поетичної сили. Образ вітру, печальних пелюстків, синьої тиші викликає багато асоціацій. Осінь змальовується як жива істота, вона жовтокоса, синьоока. Такі епітети не випадкові. Жовтий колір найхарактерніший для цієї пори року. Восени золотяться берізки, покриваються золотом листки клена, жовтіє все навколо. У багатьох осінь викликає почуття жалю. Повіє холодом — і затихає щебетання птахів, сюрчання коників у полі, пустіють сади, ліси і гаї. Ми прощаємось з літом. І в цьому прощанні певний сум. Осінь ще й синьоока. Синіють зорані поля, синіє безлистий ліс. Навколо синя тишина. Поет не каже: «Осінь викликає зміни в лісах, на полях, на городах». Він передає ту ж думку образно: осінь «їде гордовито... на баскім коні».
Зміст вірша помітно зміниться навіть тоді, коли переказати його прозовою мовою, зберігаючи образні вислови. Втратяться дуже важливі компоненти структурної цілісності вірша — ритміка, мелодика, звукове інструментування. Особливо велике значення у передачі засобами художнього слова динаміки життєвих процесів належить ритму. Ритм надає віршеві унікальності, милозвучності.
Оскільки ліричний твір — це діалектичний сплав певних картин життя, через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. Художні образи потрібно аналізувати під кутом зору основної ідеї твору. Але не можна нехтувати і формою вірша, зводити її до того, щоб вичленити абстрактну ідею. Ідейно-естетичне багатство художнього твору не тотожне системі наукових понять. Для учнів важливо не тільки збагнути поетичну ідею, а й простежити, як виражає її письменник. Поза цим не можна зрозуміти творчої індивідуальності митця, неповторності його поетичного голосу, розкрити секрети його художньої майстерності.
Щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору.
На перших етапах вивчення літератури учні ще не можуть збагнути широти художніх узагальнень, які закладені у ліричній поезії. Спочатку розвивають у дітей здатність бачити у ліричному вірші те коло життєвих явищ, що стали об’єктом зображення, поступово підводячи їх до розуміння другого плану художнього зображення, в якому й виражається ставлення поета до дійсності.
На перших етапах вивчення ліричних творів учитель зосереджує увагу на тому, яким настроєм пройнятий вірш, які почуття і переживання поета є домінуючими і чим вони зумовлені. Потім учні усвідомлюють, що таке ліричний герой, як конкретне авторське переживання стає типовим і переходить в загальнолюдське. У старших класах необхідно так організувати роботу, щоб учні не лише відчули особливості поетового світосприймання в окремих творах, а й простежили, які головні мотиви, образи його лірики, у чому її своєрідність і як ця своєрідність проявляється у різні періоди його діяльності. Поет повинен постати як особистість з притаманним йому індивідуальним баченням світу.
У середніх класах, якщо твір не важкий для сприймання учнів, учителі нерідко вдаються до такого аналізу, що по суті зливається з роботою, спрямованою на виховання навичок виразного читання. З’ясовуючи, як слід читати окремі строфи, чи аналізуючи, чому вони так прочитані, діти глибше усвідомлюють зміст твору.
Прийоми аналізу ліричного вірша диктуються насамперед особливостями його композиції, а також учнівським сприйняттям. Якщо після першого читання вірша учні вже розуміють у загальних рисах поетичну ідею, можна йти дедуктивним шляхом: спочатку з’ясовується загальний напрям його звучання, потім конкретизується, поглиблюється розуміння учнями художніх образів.
Таким шляхом, наприклад, можна вивчати в одинадцятому класі вірш А.Малишка «Пісня про рушник». Звернемося до уроку, проведеного у школі № 191 м. Києва.
На уроці ставиться завдання не тільки познайомити з піснею поета (кожен учень добре її знає), але й розглянути хвилюючу тему материнства, оспівану багатьма митцями світу.
I. Згідно із загальним задумом формулюється тема уроку: «Краса материнської любові за твором А.Малишка «Пісня про рушник». На дошці робляться записи:
Подумайте: Чому в народі кажуть, що кожна людина в неоплатному боргу перед матір’ю? Коли, на ваш погляд, мати почуває себе щасливою?
Запам’ятайте ці слова: «Умій відчувати серце матері... Якщо ти в дитинстві не навчився бачити в очах матері її душу, ти на все життя залишишся моральною калікою». Василь Сухомлинський.
II. До уроку підготовлені виставки ілюстрацій на тему «Материнство». На столі — вишиті рушники з оберегами. На другому — томики творів А.Малишка.
Група одинадцятикласників одержала до уроку завдання знайти в літературі висловлювання письменників різних народів про матір і материнство, про силу материнської любові.
Чотирьом школярам було доручено підготувати вірші про матір А.Малишка. Двоє одинадцятикласників написали реферати: про народні традиції, пов’язані з вишиваним рушником; про матір поета. Останні учні підготували декламацію віршів про материнську любов, написані українськими поетами.
За тиждень до проведення уроку було проведене анкетування. Учням пропонувалося відповісти на питання:
Що, на твій погляд, найголовніше в житті? Що ти найбільше цінуєш в людях?
З одержаних відповідей на уроці були використані окремі висловлювання учнів, їхні прізвища не називалися.
Аналіз анкет показав, що лише 8% школярів, відповідаючи на перше запитання зазначили, що найдорожче на світі — це мати. Інші стверджували: «Найдорожче — любов», «рідна природа», «здоров’я», «найголовніше у житті — мати гроші, доброго товариша».
У цілому структура уроку включала такі навчальні ситуації:
1. Вступне слово вчителя про матір і материнство з широким використанням ілюстрованого матеріалу.
2. Читання учнями висловлювань письменників, видатних людей світу про матір, материнство.
3. Прослуховування реферату учня «Тема материнства—стрижнева тема в поезії А.Малишка» (в розповідь включені завчасно підготовлені учнями вірші поета, присвячені матері — Ївзі Базелисі).
4. Ознайомлення учнів з творчою історією пісні.
5. Читання вірша вчителем.
6. Коротка бесіда про його зміст.
7. Прослуховування пісні у виконанні Д.Гнатюка.
8. Бесіда про народну основу пісні, про традиції, пов’язані на Україні з вишитими рушниками, прослуховування реферату учня.
9. Читання підготовлених учнями творів про матір і материнство, і 0. Читання вчителем відповідей на запитання анкети.
11. Загальні висновки вчителя про урок літератури.
12. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.
Така побудова уроку забезпечила його емоційність, виховну спрямованість, безпосереднє залучення учнів до різних видів діяльності.
Домашнім завданням для учнів було написання твору «Тема материнства в поезії А.Малишка». Письмові роботи свідчили про те, що одержана на уроці інформація набула дня учнів особистісного характеру. Ось, наприклад, як починає свій твір Микола П.: «Від глибокої давнини до наших днів у поезії прославляється образ жінки-матері. їй присвячені найхвилюючі рядки. Для кожного з вас матері найдорожчі в світі. Це вони подарували нам життя, навчили рідної мови, вивели в широкий людський світ. І хочеться всім сказати: «Бережіть своїх матерів...».
До розуміння авторської ідеї можна йти й індуктивним шляхом. Урок, на якому аналізується в сьомому класі вірш Лесі Українки «Досвітні огні», може мати такі структурні елементи:
1. Розповідь учителя про перші робітничі виступи в Росії та Україні.
2. Читання вірша вчителем.
3. Бесіда за змістом твору.
4. Читання вірша учнями.
Наведемо орієнтовну систему запитань і завдань, які може використати вчитель у процесі роботи над цим твором:
З яких двох частин складається вірш? Яке ідейно-художнє навантаження несуть у творі алегоричні образи «темної ночі» і «досвітніх огнів»? Простежте, як змінюються картини. Прочитайте першу строфу ліричної поезії. Яку картину змальовує і до яких художніх засобів вдасться поетеса? Які барви переважають у першій частині вірша? Розкрийте думки і почуття, які викликає ця картина. Який загальний тон
звучання і настрій другої частини твору? Доведіть, що симпатії Лесі Українки на стороні борців за народне щастя. Поясніть зміст рядків:
Досвітні огні, переможні, урочі,
Прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять,—
Досвітні огні вже горять;
То світять їх люди робочі.
До чого закликає поетеса? Які ви знаєте твори інших поетів, що перегукуються з цим віршем?
Таким чином, загальний висновок про ідейне спрямування поезії робиться на основі дослідження тексту, певних зіставлень, узагальнень тощо.
Лаконізм художнього зображення, сконденсованість думки, почуттів, настроїв у ліричних творах вимагає достатнього розвитку асоціативного мислення й відтворюючої уяви. Читач, усвідомлюючи ліричний твір, повинен не тільки фіксувати поетичні образи й картини, які змальовані поетом, а й виходити за рамки цих образів і картин, психологічно вмотивовувати почуття і роздуми автора, вміти вловити прихований підтекст твору. Тільки за цієї умови можна виховати в учнів здатність проникнути в глибину поетичних ідей та образів, бачити своєрідність освоєння поетом дійсності.
У дев’ятих-одинадцятих класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикується й оглядове вивчення лірики. Окремі вірші можуть бути проаналізовані детальніше, інші — стисло або про них учитель лише згадає. Так, наприклад, аналізується цикл віршів Т.Шевченка «В казематі». Урок може мати таку структуру:
1. Розповідь учителя про арешт Т. Шевченка за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.
2. Читання спогадів про Т.Шевченка, уривків з художніх творів, які змальовують його перебування в казематі III відділу Петропавловської фортеці.
3. Загальна характеристика вчителем циклу невольничої лірики.
4. Читання поезії «Мені однаково».
5. Аналіз вірша (уявне відтворення учнями душевного стану поета під час написання цього твору; поділ вірша на дві частини і з’ясування того, як окреслюється зміст кожної з них, які думки виражає поет і як саме).
6. Читання твору «Мені однаково» учнями.
7. Читання завчасно підготовлених дев’ятикласниками поезій «Садок вишневий коло хати», «В неволі тяжко», «Чи ми ще зійдемося знову», «Веселе сонечко ховалось»; короткі коментарі до цих творів.
8. Підсумок уроку.
Перш ніж приступити до ранньої творчості П.Тичини, вчитель дає завдання окремим учням підготувати для читання у класі вірші «Розкажи, розкажи мені, поле...», «Молодий я, молодий», «Не бував ти у наших краях». Декламування вірша «Ви знаєте, як липа шелестить» учитель порекомендує учням підготувати на музичному фоні. Послухають учні й такі твори, як «Коли в твої очі дивлюся», «Десь на дні мого серця». Від конкретних картин, намальованих поетом у творі, до розуміння пафосу його творчості — такий шлях вивчення лірики у старших класах.
Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, а уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів.
Примітки
1 Добролюбов Н .А. Собрание сочинений: В 9 т. - М. - Л.: Гослитиздат, 1961. - Т. 1. - С. 401.
2 Гамзатов Р. Сонети. Вірші. - К.: Рад. письменник, 1979. - С. 87.
3 Лисовский А. М. Изучение лирики в школе. - К.: Рад. школа, 1987. - С. 19.
