Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах - Навчальний посібник - Пасічник Є.А. 2000
Загадки
Вивчення творів різних жанрів
Розділ VІІ.
Всі публікації щодо:
Методика викладання літератури
Уроки, на яких вивчаються загадки, викликають інтерес у дітей. Діти прагнуть пізнати навколишній світ, свою жадобу знань вони великою мірою задовольняють відгадуванням загадок. Для учнів це своєрідна інтелектуальна гра. В загадках у поетичній формі відображений величезний досвід людського суспільства.
Певні уявлення про загадку як поетичний жанр фольклору учні вже мають. Загадки відомі їм з ранніх раків, до того ж вони знайомилися із загадками в молодших класах і на уроках російської літератури. Враховуючи це, вчителі української літератури поглиблюватимуть знання дітей на новому матеріалі, не дублюючи знайомі вже їм види роботи.
По-різному можна розпочати вивчення теми «Загадки». Одні вчителі вдаються до активізації попередніх знань дітей, інші — пропонують п’ятикласникам відгадати ряд загадок, на основі чого робляться певні висновки і узагальнення. Наприклад, учні можуть розглянути таблицю, на якій написані загадки:
Золотиста, серебриста,
Сорочок наділа триста.
Летить стріла вогняна,
Ніхто її не спійма.
З небокраю з-за діброви
Вийшли кралі чорноброві:
Принесли водиці жбан,
Полили селянський лан.
Сидить Марушка в семи кожушках.
Що сходить без насіння?
По боках таблиці — малюнки тих предметів і явищ, про які йдеться в загадках (капуста, блискавка, чорні дощові хмари, цибуля, сонце). Малюнки тут виконуватимуть роль тієї зорової опори, яка сприяє активізації мислення дітей.
Важливим засобом активізації учнів є конкурси. їм можна запропонувати гру: хто назве найбільше загадок на певну тему (наприклад, про їжака, зайця, цибулю, книгу, олівець тощо). Можна брати тему й ширше: загадки про явища природи, про рослини і тварин, про знаряддя і засоби праці, про види транспорту, про освіту та ін.
Учні усвідомлюють, що в загадках, як і приказках та прислів’ях, відображається не лише минуле, а й сучасне життя. Є чимало загадок про нову техніку, те, що владно входить у наш побут:
Що літає невидимо?
Хто впіймає — грає дивно.
(Радіохвилі).
Я не їм вівса, ні сіна,
Дайте випити бензину —
Усіх коней обжену,
Куди хочеш побіжу.
(Автомашина).
Яка птиця до Місяця долетіла?
(Космічна ракета).
Аналіз таких творів переконує учнів, що загадки — постійний супутник життя людини. В них — історія народу, його погляди, розум, дотепність, спостережливість. Які форми роботи не практикував би вчитель на уроці, вони повинні бути спрямовані на те, щоб п’ятикласники зрозуміли естетичну функцію загадок. Вона полягає в тому, аби відкривати у звичайних, буденних явищах багато цікавого, поетичного, збагачувати уяву, розвивати у людей кмітливість, тренувати пам’ять. «Загадки, — писав К.Ушинський, — я вміщував не тільки для того, щоб дитина відгадала сама загадку, хоч це може часто статися, бо багато загадок — прості; а для того, щоб дати розумові дитини корисну вправу... і дати привід до цікавої та корисної класної бесіди, яка закріпиться в розумі дитини саме тому, що мальовнича й цікава для неї загадка заляже міцно в її пам’яті... Одне слово, я дивився на загадки як на мальовничий опис предмета».1 Подібну думку висловлює і відомий дослідник фольклору В.Анікін. «Звичайно, художні образи будь-якого фольклорного твору незалежно від жанру, — зазначав він; — виховують поетичне сприймання світу, але жодний з фольклорних жанрів не ставить за спеціальну мету розвивати в людини поетичний погляд на дійсність, а загадка зайнята цим».2 На жаль, учителі в школі ще часто в основному наголошують на логічному боці загадки. Загадка розглядається переважно як засіб розвитку уяви, мислення, засіб, що вчить школярів доводити, вміло аргументувати свої думки. А художня структура твору залишається поза увагою, хоча без неї не може бути мови про повноцінне сприймання загадки.
Як же привернути увагу учнів до художньої структури загадок?- Найлегше це зробити за допомогою бесіди. Як приклад наведемо один із фрагментів уроку:
— Усім вам, діти, доводилося бачити калину. Які найхарактерніші її ознаки?
— Калина має густе зелене листя, червоні плоди.
— Уявімо, що ми так розказали б про калину людині, яка її ніколи не бачила. Чи захопилася б вона цією рослиною? Чи постала б в її уяві калина як втілення краси?
Ні. У народних загадках дається не просто опис предмета, а дається опис поетичний, живий, яскравий. Ось як змальовується калина у народній загадці:
У вінку зеленолистім,
У червоному намисті
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.
Калина росте густими кущами. Крона її пишна, зелена, тому в загадці вона порівнюється із зеленим вінком. Плоди калини нагадують яскраві червоні намистинки. Калина в червоному намисті, гарна, прибралася, немов дівчина, і дивиться у воду, пишається своєю незвичайною красою. Такий опис предмета цікавий і мальовничий.
Іноді корисно порівняти поетичний опис явища чи предмета в загадці з тим описом, який дається в наукових статтях. Про льон в енциклопедії читаємо таке: «Стебла здебільшого тонкі, густо вкриті сидячими листками. Квітки правильні, п’ятичленні, зібрані в несправжні зонтики. Плід — коробочка». У загадці льон змальований, як рослина ніжна, незвичайна:
В чистім полі він росте
На високих ніжках,
В зелених панчішках,
Квіточки блакитні.
Оченьки привітні.
Загадки, в яких подається опис предмета в завуальованій формі, належать до найпоширеніших:
На сонечко я схожий, і сонце я люблю,
До нього повертаю голівоньку свою.
Стою стрункий, високий, в зелених шатах я
І золотом убрата голівонька моя.
( Соняшник).
Які ноги, такий ніс,
По болоту ходить скрізь,
Хату він на хаті має,
В теплий край він відлітає.
(Лелека).
Цей тип загадок легко сприймається дітьми, бо предмети зображені тут у наочно-дійовій ситуації. Значно важчими є для них загадки-метафори, де ознаки предмета і явища подаються через зіставлення з іншими предметами та явищами, наприклад: «Ой за лісом, за пралісом золота діжа горить», «Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий», «Котиться клубочок зовсім без ниточок, замість ниточок триста голочок». Уявлення про предмети, схарактеризовані в таких загадках, виникають у дітей на основі асоціацій за схожістю. Дітям можна пояснити, що коли сходить сонце, воно схоже на великий золотий круг. Нічне небо, як безмежне поле: на ньому міріади зір, і серед них виділяється місяць. їжак, згорнувшись, схожий на маленький клубочок, утиканий голками.
У загадках часто використовується прийом зіставлення за схожістю і протилежністю ознак: «Сірий, та не вовк, довговухий, та не заєць, з копитами, та не кінь» (Осел)-, «3 бородою, а не чоловік, з рогами, а не бик, з пухом, а не птах, лико дере, а личаків не плете» (Цап). Відгадування таких загадок вимагає активізації асоціацій за контрастом.
На уроці слід ознайомити учнів з такими різновидами загадок, як шаради, головоломки.
Велике значення для засвоєння жанру загадки мають творчі роботи учнів. І не лише тому, ще складання загади дає дітям певну естетичну насолоду. Виконуючи таку роботу, учні поглиблюють знання специфіки жанру на певному матеріалі. Письмові вправи на самостійне складання загадок успішно виконуються тоді, коли діти знають, які особливості змісту й форми загадок, мають чітке уявлення про загадку як своєрідний поетичний жанр фольклору. Якщо вчитель, не з’ясувавши особливостей змалювання життєвих явищ у загадках, запропонує їм, наприклад, самостійно скласти кілька загадок, він не може надіятися на успіх. Більшість дітей не справиться з поставленим завданням. Учнівські загадки не претендуватимуть на поетичний опис предмета. Ось, наприклад, складена учнями загадка про автомобіль: «Дуже красивий, чорний, залізний, їде вулицями нашого міста».
Кращими можуть бути результати, якщо учні виконуватимуть завдання після теоретичного вивчення теми. Тут уже помітні спроби поетичного змалювання речей і явищ: «Під землею мчиться, людей возить, на той берег Дніпра перевозить» (Метро).
Зрозуміло, що, крім теоретичних знань, складання загадок вимагає і певних практичних навичок. Учні часто не справляються із завданням тому, що не вміють виділити найхарактерніші ознаки предмета чи явища, які необхідно підкреслити в загадці, висловивши їх у завуальованій формі. Якщо вчитель навчить дітей чітко виділяти ознаки предметів, передавати їх інакомовно, — складання загадок стане цілком посильним і цікавим для них завданням.
Щоб скласти, наприклад, загадку про вулик, визначаємо найхарактерніші його ознаки: вулик з дахом нагадує будинок без вікон, замість дверей — льоток;
у вулику живе багатотисячна працьовита бджолина сім’я. Після цього пропонуємо почати загадку однією з таких фраз: «Ой що то за новина», «У садочку на горбочку» або використати у загадці певні рими. Так народжуються варіанти:
Ой що то за новина,
Стоїть хата без комина,
Замість дверей вузький льоток,
Ним виходить люд у садок.
У садочку на горбочку
Стоять хати у рядочку,
А в тих хатках люд кишить.
На роботу все спішить.
Одним з ефективних прийомів є складання загадок за аналогією. П’ятикласникам ще важко вибрати відповідну форму вислову. Робота за певним зразком полегшує виконання творчого завдання. Так, після загадування загадки про гарбуз «Нерозумний Мартин все дереться на тин» можна дати п’ятикласникам завдання придумати загадку про виноград, де б також вживалася власна назва.
Учні успішно складають загадки, використовуючи при цьому протиставлення. Тут також потрібна певна послідовність дій. Щоб скласти загадку про машину, спочатку визначають найхарактерніші її ознаки: на чотирьох колесах; гуде, коли працює мотор; з горбка котиться; сигналить; коли темно, освітлює дорогу та ін. Потім думають, яким предметам чи явищам ще властиві ці ознаки, і протиставляють їх:
На чотирьох, а не звір,
Гуде, а не джміль,
Котиться, а не м’яч,
Трубить, а не ріжок,
Світить, а не ліхтар.
Аналогічну роботу проводимо, складаючи інші загадки, наприклад, про кукурудзу:
Струнка, а не тополя,
Зелена, а не ялина,
З косою, а не дівчина,
З золотими зернами, а не пшениця.
Отже, успішне свідоме виконання практичної роботи — самостійне складання загадок—включає такі етапи: а) вибір предмета зображення і засвоєння учнями відповідної інформації про цей предмет; б) виділення його найхарактерніших ознак; в) вибір форми вислову; г) передача думки в поетичній формі.
Таким чином, вивчення малих фольклорних жанрів вимагає своєрідного підходу, який зумовлюється їх жанровою і родовою специфікою.
Примітки
1 Ушинський К.Д. Твори: В 6 т. - Т. 2. - С. 427-428.
2 Аникин В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. - М.: Учпедгиз, 1957. - С. 55.
