Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Художня культура українського постмодернізму (на матеріалі сучасної прози) - Гребенюк Т. В. 2007
Цитатність
Зміст основних категорій постмодернізму
Постмодернізм як світоглядно-естетичний феномен. Поетика літературного постмодернізму
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Цитата (від латинського cito — наводжу, проголошую) — дослівно наведений у творі фрагмент «чужого» тексту. Вона є повідомленням, яке несе в собі подвійний код, виступаючи одночасно елементом і вихідного, і нового текстів.
У художньому творі цитата може бути атрибутованою, тобто, супроводжуватись вказівкою на особу автора, а може не мати атрибуції, наприклад, у складі центону. Іноді цитата виноситься у заголовок твору («Охопили мене води до душі моєї...» К. Ое), що служить для формування читацьких сподівань, надання твору певного пафосу.
Часто цитата виступає в художньому тексті як різновид ремінісценції.
В умовах постмодерного світогляду, позначеного перенасиченістю, втомою від попереднього літературного та культурного досвіду, цитата у творі стає об’єктом постмодерністської гри: або трансформується в псевдоцитату, або набуває псевдоатрибуції (зокрема, ці прийоми поширені в прозі Ю. Андруховича), приблизної атрибуції («Літературна амнезія» П. Зюскінда), або цитується частково, що додає змісту цитованого додаткових конотацій («По той бік пристрасті народжується ніж...», взяте Ю. Андруховичем із поезії «По той бік пристрасті народжується ніжність» Є. Плужника).
Центон (від латинського cento — одяг або ковдра зі шматків тканини) — текст, що являє собою комплекс неатрибутованих цитат і алюзій, причому семантичні зв’язки всередині цього тексту визначаються денотативною семантикою цитат, залишаючи конотативні відтінки значення, пов’язані з первинним контекстом цитат, на периферії читацького сприйняття. Наприклад, центони Авсонія, матеріалом для яких є творчість Вергілія.
Оскільки постмодерний світогляд базується на ідеї вичерпаності естетичних ресурсів людства (всі шедеври уже створені в минулому) та комбінування вже наявних структур як єдино можливого шляху творення, в літературі постмодернізму продукування центон стає поширеним художнім прийомом (наприклад, ігрова спроба центонної побудови твору Б. Бойчука «Як пропала моя коханка Аліса»).