Ренесанс, раннє бароко - Українська література XVI-XVIII століть книга 1 - Валерій Шевчук 2004

Початкова сторінка «Діоптри», 1612р.
Персонали та пам'ятки XVII століття. Перша половина

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Історія літератури

Щоб зрозуміти цього вірша, треба зазначити, що теорія "добрих діл" була в той час надзвичайно актуальна у християнському середовищі: за неї змагалися гуманістично налаштовані римо-католики супроти протестантства, яке проголошувало, що людині досить для спасіння віри. За неї змагалися і ті з православних, які певною мірою сповідували гуманізм, тобто були під впливом Ренесансу, зокрема Дем'ян Наливайко, Юрій Рогатинець. Супроти останнього ярісно поставав Іван Вишенський у "Посланні до Домникії" (про це докладно у розвідці про І. Вишенського): "Пише до мене пан Юрко, — зазначає полеміст, — що я постраждав від диявола, коли відійшов до Унева (в монастир. — В. Ш.), і те сказав перш за все для народної користі, міркуючи про ліпше з доброго"3. Є в цьому ж творі випад і проти Віталія, якого Вишенський називає "волинським казнодієм", і дорікає полемістові малою освітою. Згадка ця має значення при пізнанні образу Віталія; до речі, у передмові до "Діоптри" сказано, що Віталій, "набувши перло наук богонатхненних проздовж життя, обрав собі катедру проповіді Божого слова". Отже, Віталій (З. Копистенський назвав його "учителем та любомудрецем”), незважаючи на традиційно проповідуваний ним мізантропізм, не відкидав активної потреби у проповіді й творенні "добрих діл" у світі, а тим самим вважав, що його можна поліпшити; тут із ним однодумний і Кирило Транквіліон-Ставровецький. Віталій був прихильником також поширення освіти, отже, належав в українському православ'ї не до крайніх ортодоксів, як Іван Вишенський, а до поміркованих, котрі бажали у своїй конфесії розвитку освіти, науки, що й допомагало б у творенні тих-таки "добрих діл". Це була, до речі, позиція не тільки чільних львівських братчиків, але й Єлисея Плетенецького та його вченого гуртка, який він очолював у Києві, заклавши там і друкарню, і школу, а отже поширивши й освіту, й науку на українському православному полі. Віталій також належав до таких, через що хвалить тих, хто "добре своє діло скінчити бажає", бо людина може доступитися "одвічного спокою" і дістати за це “ясне дарування" тільки трудом. У цьому плані бачимо Віталія як особистість у своєму часі все-таки світлу, хоч від його мізантропічних передзавзять і віє мороком. Там же, де його думки осяює розум, а не забобон, і там, де він відзначає у житті ті чи інші недоліки, він виривається із пут догми на висоту загальнолюдського осмислення світу.

Іван Франко назвав Віталія поетом скромного обдарування. Так воно й було, але й заперечити те обдарування також годі. Тим більше що практика розсипати вірші у прозовому тексті, що її ввів Віталій, відтоді стало запровадилася в українській книзі; так чинили А. Кальнофойський, Й. Калимон, Л. Баранович, Й. Галятовський, І. Максимович, Г. Сковорода й десятки інших наших книжників. У цьому теж непроминальне значення "Діоптри".

3 Вишенський І. Твори. К., 1986. С. 171.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.