Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна

Ренесанс, раннє бароко - Українська література XVI-XVIII століть книга 1 - Валерій Шевчук 2004

Пісня козака Плахти
Персонали та пам'ятки XVII століття. Перша половина

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Історія літератури

У 1625 році вийшла друком книжка "Сейму вального домового артикулів шість. Котрі є вельми потрібні всіляким станам, а особливо тим, що займаються господарством, і тим, на котрих жінки їздять, аби їх уміли поскоромлювати, щоб їм покірніші були. Додані до того й інші речі смішні до читання. Через Яна Дзвоновського швидко на світ видані. Друковано в Олесниці на Пачаковській вулиці, року тисяча шістсот двадцять п'ятого". Вона складалася із низки сатиричних віршів: "Сейму домового артикулів шість”, потім з "Розмови шляхтича з корчмарем про непосполите рушення або гусячу війну" і вірша "Портрет чудовний і сила козака Плахти, українця, котрий був присягнув із козаком Сагайдачним [іти] до Морави з двадцятьма тисячами виборних козаків і діяльних молодців супроти нехристиянського люду в році 1620". У вірші козак Плахта протиставляється Мусі та Наливайку, які "супроти вітчизни воювали" (чисто польський погляд), він же воював супроти турків, москви, волохів і татар, тобто зовнішніх ворогів Річі Посполитої. Плахта далі прирівнюється до різних біблійних героїв, разом із тим подається як билинний герой: п'є бочку пива і півбочки горілки, багато їсть. Цей Плахта, очевидно, належав до найманих козаків, що їх зібрав полковник Ф. Лісовський, котрі воювали супроти Московщини, Угорщини, брали участь у боях у Чехії, — Іван Франко, правда, заперечує, що Плахта був лісовчиком. Зрештою цей вірш про козака Плахту — продукт складання самого Я. Дзвоновського і відбиває ідеологію тогочасну польську, не українську, що доказує той-таки І. Франко.

Нас же цікавить у цій книжечці саме “Пісня козака Плахти", подана в кінці видання. Як І. Франко, так і М. Возняк² заперечують, що автором її був саме Я. Дзвоновський (маємо її варіант з іншої польської збірки 1640 р. "Prazonka, albo Nawara dla zabawy uczciwej drużynie"), принаймні I. Франко вважає: “3 його віршею про козака Плахту пісня не має нічого спільного; можливо, що він навмисне скомпонував цю віршу на те тільки, щоб мати інтродукцію до пісні, яку чув від якогось козака".

Сторінка із книжки Яна Дзвоновського, 1625 р.

¹ Опис книжки у статті: Франко І. Козак Плахта. Українська народна пісня, друкована в польській брошурі з р. 1625 11 ЗНТШ. Львів, 1902. Т. XLVII. С. 4-9.

² Возняк М. Рецензія на книгу “Polska liryka mieszczańska” К. Бадецького // Там-таки. 1937. Т. CLV. С. 269.

Сторінки з "Піснею козака Плахти"

Це може бути, тим більше що пісня про козака й Кулину збереглася до нашого часу в кількох варіантах, записаних у різних місцях України, зокрема ввів її у свої "Народные песни Галицкой и Угорской Руси" Я. Головацький (т. I, с. 120—122), але тексти XVII ст. найдосконаліші, отже, ближчі до часу їхнього складання і ще в часі не зруйнувалися. Народні пісні на цю тему докладно розглянув у своїй праці Іван Франко, і ми на цьому не зупинятимемося, нас цікавить найдавніший текст нашої пісні. Щодо авторства її, то ані І. Франко, ані М. Возняк не помітили, що заголовок її не "Пісня про козака Плахту", а "Пісня козака Плахти", тобто її авторство виразно означене: написав її і пустив у світ якийсь козак Плахта. І. Франко сумнівається, чи був такий, але Я. Дзвоновський не тільки про нього оповідає, але й завершує свою оповідь його піснею — позиція цілком нормальна. В самому ж тексті прізвище, чи прізвисько, Плахта не згадується, але воно могло бути придане козаку за надмірний інтерес до плахт, тобто дівчат. Зрештою, остаточно вирішити питання авторства годі, однак не можна ігнорувати й того, що в давніх записах твір відверто приписується козаку Плахті, і чи це псевдонім, чи вигадане ім’я, поки що мусимо з ним рахуватися як з авторовим.

Форма пісні — діалог дівчини з козаком. Дівчина запитує, козак відповідає, згодом більше говорить і дівчина. Козак оповідає про себе таке: дім його в лісі "при березі, при Дунаї" — Дунай тут значить ріку взагалі; далі говориться, що козак — із Запорог. Він повезе з собою дівчину “за бедрами", прив'язуючи тороками (шнурами), — так возили полонянок-дівчат татари. їсти вони будуть саламаху, "козацьку затираху", запиватимуть водою з криниці. Дівчина пастиме для козака коні, вночі з ним спатиме, а спатиме "на войличищі" із сідлом під головою (військовий спосіб спання). Молодята погоджуються, дівчина згодна на нестатки. Отже, козак везе дівчину на Запороги, його дім — "котерга розбитая, опанчею прикритая", а все майно — "рубашка, серм'яжка"; зрештою, козак про добро не дбає, його діло розбивати москалів і татар. Дівчина у відчаї, бо тут "ні з ким жити, розмовитись". Вона запитує: коли їй набридне таке життя, чи козак пустить її додому? Козак не заперечує. Дівчина знову у відчаї та проклинає козака.

Отакий нехитрий зміст пісні козака Плахти. М. Возник вважає її танковою, а про автора говорить, що це "без сумніву людина, яка закоштувала освіти в якійсь польській школі", тобто гадає, і ми тут з ним погоджуємося, що пісня — літературного походження, але її здеформовано, бо закріпив її на папері поляк. Цікаво, що пізніший варіант, із 1640 р., ще здеформованіший — як варіант Я. Дзвоновського. І. Франко вважає, що пісня постала найочевидніше в Галичині. Про літературний характер твору свідчить те, що написано його правильними строфами. Вірш восьмискладовий, інколи збивається на дев'ятискладовий, кінцевий рядок — шестискладовий з відбивкою іменем дівчини: "Кулина". Строфа семирядкова, у трьох останніх рядках — внутрішня рима, тобто тут вірш можна розбити на два чотирискладові — в такому разі строфа десятирядкова. Така правильність побудови з'являє, що писано твір, очевидно, на папері, а не складено в умі, освіченою у правилах версифікації людиною. Мова пам'ятки, коли зняти помилкове відтворення записувальниками, — досить вироблена народна українська. Вірш фабульний, що наближає його до балад, фабула гарно й гармонійно розроблена — має вона риси легкої сатири на козацьке життя, яку міг писати й козак; до речі, це життя досить точно й правдиво відбите. До дівчини ставлення в автора співчутливе, хоч певною мірою й осудне за її легковажність.

Отож не помилимося, коли скажемо: перед нами один із шедеврів низового бароко, властиво, української любовної лірики, інтерес до якого посилається тим, що написано твір народною мовою з певним версифікаційним блиском, і він є однією з найдавніших пам'яток такого типу поезії. Поєднання ж легкої насмішки з ліризмом надає пісні особливого звучання. Зрештою, коли біографічні дані, викладені Я. Дзвоновським, не фіктивні, а таки справжні, то перед нами постає вельми цікавий український поет козак Плахта, від творчості якого до нас дійшов тільки цей прегарний твір.