Ренесанс, раннє бароко - Українська література XVI-XVIII століть книга 1 - Валерій Шевчук 2004

Пісня козака Плахти
Персонали та пам'ятки XVII століття. Перша половина

Всі публікації щодо:
Давня українська література
Історія літератури

У 1625 році вийшла друком книжка "Сейму вального домового артикулів шість. Котрі є вельми потрібні всіляким станам, а особливо тим, що займаються господарством, і тим, на котрих жінки їздять, аби їх уміли поскоромлювати, щоб їм покірніші були. Додані до того й інші речі смішні до читання. Через Яна Дзвоновського швидко на світ видані. Друковано в Олесниці на Пачаковській вулиці, року тисяча шістсот двадцять п'ятого". Вона складалася із низки сатиричних віршів: "Сейму домового артикулів шість”, потім з "Розмови шляхтича з корчмарем про непосполите рушення або гусячу війну" і вірша "Портрет чудовний і сила козака Плахти, українця, котрий був присягнув із козаком Сагайдачним [іти] до Морави з двадцятьма тисячами виборних козаків і діяльних молодців супроти нехристиянського люду в році 1620". У вірші козак Плахта протиставляється Мусі та Наливайку, які "супроти вітчизни воювали" (чисто польський погляд), він же воював супроти турків, москви, волохів і татар, тобто зовнішніх ворогів Річі Посполитої. Плахта далі прирівнюється до різних біблійних героїв, разом із тим подається як билинний герой: п'є бочку пива і півбочки горілки, багато їсть. Цей Плахта, очевидно, належав до найманих козаків, що їх зібрав полковник Ф. Лісовський, котрі воювали супроти Московщини, Угорщини, брали участь у боях у Чехії, — Іван Франко, правда, заперечує, що Плахта був лісовчиком. Зрештою цей вірш про козака Плахту — продукт складання самого Я. Дзвоновського і відбиває ідеологію тогочасну польську, не українську, що доказує той-таки І. Франко.

Нас же цікавить у цій книжечці саме “Пісня козака Плахти", подана в кінці видання. Як І. Франко, так і М. Возняк2 заперечують, що автором її був саме Я. Дзвоновський (маємо її варіант з іншої польської збірки 1640 р. "Prazonka, albo Nawara dla zabawy uczciwej drużynie"), принаймні I. Франко вважає: “3 його віршею про козака Плахту пісня не має нічого спільного; можливо, що він навмисне скомпонував цю віршу на те тільки, щоб мати інтродукцію до пісні, яку чув від якогось козака".

Сторінка із книжки Яна Дзвоновського, 1625 р.

1 Опис книжки у статті: Франко І. Козак Плахта. Українська народна пісня, друкована в польській брошурі з р. 1625 11 ЗНТШ. Львів, 1902. Т. XLVII. С. 4-9.

2 Возняк М. Рецензія на книгу “Polska liryka mieszczańska” К. Бадецького // Там-таки. 1937. Т. CLV. С. 269.

Сторінки з "Піснею козака Плахти"

Це може бути, тим більше що пісня про козака й Кулину збереглася до нашого часу в кількох варіантах, записаних у різних місцях України, зокрема ввів її у свої "Народные песни Галицкой и Угорской Руси" Я. Головацький (т. I, с. 120—122), але тексти XVII ст. найдосконаліші, отже, ближчі до часу їхнього складання і ще в часі не зруйнувалися. Народні пісні на цю тему докладно розглянув у своїй праці Іван Франко, і ми на цьому не зупинятимемося, нас цікавить найдавніший текст нашої пісні. Щодо авторства її, то ані І. Франко, ані М. Возняк не помітили, що заголовок її не "Пісня про козака Плахту", а "Пісня козака Плахти", тобто її авторство виразно означене: написав її і пустив у світ якийсь козак Плахта. І. Франко сумнівається, чи був такий, але Я. Дзвоновський не тільки про нього оповідає, але й завершує свою оповідь його піснею — позиція цілком нормальна. В самому ж тексті прізвище, чи прізвисько, Плахта не згадується, але воно могло бути придане козаку за надмірний інтерес до плахт, тобто дівчат. Зрештою, остаточно вирішити питання авторства годі, однак не можна ігнорувати й того, що в давніх записах твір відверто приписується козаку Плахті, і чи це псевдонім, чи вигадане ім’я, поки що мусимо з ним рахуватися як з авторовим.

Форма пісні — діалог дівчини з козаком. Дівчина запитує, козак відповідає, згодом більше говорить і дівчина. Козак оповідає про себе таке: дім його в лісі "при березі, при Дунаї" — Дунай тут значить ріку взагалі; далі говориться, що козак — із Запорог. Він повезе з собою дівчину “за бедрами", прив'язуючи тороками (шнурами), — так возили полонянок-дівчат татари. їсти вони будуть саламаху, "козацьку затираху", запиватимуть водою з криниці. Дівчина пастиме для козака коні, вночі з ним спатиме, а спатиме "на войличищі" із сідлом під головою (військовий спосіб спання). Молодята погоджуються, дівчина згодна на нестатки. Отже, козак везе дівчину на Запороги, його дім — "котерга розбитая, опанчею прикритая", а все майно — "рубашка, серм'яжка"; зрештою, козак про добро не дбає, його діло розбивати москалів і татар. Дівчина у відчаї, бо тут "ні з ким жити, розмовитись". Вона запитує: коли їй набридне таке життя, чи козак пустить її додому? Козак не заперечує. Дівчина знову у відчаї та проклинає козака.

Отакий нехитрий зміст пісні козака Плахти. М. Возник вважає її танковою, а про автора говорить, що це "без сумніву людина, яка закоштувала освіти в якійсь польській школі", тобто гадає, і ми тут з ним погоджуємося, що пісня — літературного походження, але її здеформовано, бо закріпив її на папері поляк. Цікаво, що пізніший варіант, із 1640 р., ще здеформованіший — як варіант Я. Дзвоновського. І. Франко вважає, що пісня постала найочевидніше в Галичині. Про літературний характер твору свідчить те, що написано його правильними строфами. Вірш восьмискладовий, інколи збивається на дев'ятискладовий, кінцевий рядок — шестискладовий з відбивкою іменем дівчини: "Кулина". Строфа семирядкова, у трьох останніх рядках — внутрішня рима, тобто тут вірш можна розбити на два чотирискладові — в такому разі строфа десятирядкова. Така правильність побудови з'являє, що писано твір, очевидно, на папері, а не складено в умі, освіченою у правилах версифікації людиною. Мова пам'ятки, коли зняти помилкове відтворення записувальниками, — досить вироблена народна українська. Вірш фабульний, що наближає його до балад, фабула гарно й гармонійно розроблена — має вона риси легкої сатири на козацьке життя, яку міг писати й козак; до речі, це життя досить точно й правдиво відбите. До дівчини ставлення в автора співчутливе, хоч певною мірою й осудне за її легковажність.

Отож не помилимося, коли скажемо: перед нами один із шедеврів низового бароко, властиво, української любовної лірики, інтерес до якого посилається тим, що написано твір народною мовою з певним версифікаційним блиском, і він є однією з найдавніших пам'яток такого типу поезії. Поєднання ж легкої насмішки з ліризмом надає пісні особливого звучання. Зрештою, коли біографічні дані, викладені Я. Дзвоновським, не фіктивні, а таки справжні, то перед нами постає вельми цікавий український поет козак Плахта, від творчості якого до нас дійшов тільки цей прегарний твір.

Козаки. Гравюра XVII cм.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.