Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: Українська література - Л. С. Козловська 2005


Вступ

Щоб слово пламенем взялось,

Щоб людям серце розтопило...

І на Україні святилось...

Т. Шевченко

О рідна мово!

Є ще люди ниці

зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

любов’ю до пелюстки обігрів.

Д. Луценко

Художня література як одна з важливих форм суспільної свідомості образно узагальнює відображення і пізнання дійсності засобами мови і мистецтва. У сьогоднішній Україні в умовах розвитку національної культури вона є головним чинником гуманізації освіти як шляху подолання духовної кризи. Література завжди відігравала значну роль у становленні особистості, розвиваючи у людині розуміння основних принципів людського співжиття, виконуючи естетичну функцію у суспільстві. Середня школа рідко виходить за рамки програмних творів, таким чином, залишаючи terra incognita для молодої людини основний масив рідної літератури. Випускник сучасного університету повинен бути не лише кваліфікованим фахівцем, а й перш за все високоосвіченою людиною. Актуальною є потреба навчити студента творити власну інтерпретацію художнього тексту, враховуючи набуті ним знання текстового вертикального контексту, усієї соціально-політичної, історичної, культурологічної, філологічної інформації, що супроводжує художній твір. Називаючи художню літературу мистецтвом слова, пов’язуємо її з мовою, яка є безцінним інструментом кожного письменника. Огляд української літератури у її жанрових і стильових виявах являє собою спробу поєднати літературний аналіз з мовностилістичним аналізом художніх текстів окремих авторів, що не тільки розвивали той чи інший жанр української літератури у різні періоди її історії, а й сприяли формуванню основних нормотвірних тенденцій розвитку української літературної мови, адже авторський текст перш за все фіксує реалії епохи, одночасно відтворюючи внутрішній світ людини. Сучасна (новітня) українська література намагається бути в одному часі й просторі з літературою світовою. Письменники шукають відповіді на вічні й сьогоденні питання, шляхи до взаєморозуміння, прагнучи витворити єдину мову світу. У зв’язку з цим відповідний лекційний матеріал має проблемний характер, відбиваючи неоднозначні сучасні тенденції розвитку світового літературного процесу, що відтворює зміни у мовній картині світу.

Мета курсу — удосконалити гуманітарні знання студентів економічного вищого навчального закладу, збагатити загальнокультурний, інтелектуальний та естетичний рівень майбутніх економістів на основі засвоєння визначних здобутків української літератури, сформувати стійкий інтерес до української художньої літератури як основи націоцентричного світогляду, як чинника творення єдиної літературної мови.

Завдання курсу — систематизувати знання студентів з української мови та літератури від давніх часів до сучасності в контексті світового художнього процесу, формувати в них уміння орієнтуватися у розмаїтті мовних і літературних жанрово-стильових тенденцій, розвивати естетичні смаки на творах-зразках української класики.

Студент повинен знати:

— основні етапи розвитку української літератури;

— особливості кожного періоду її розвитку за жанровим принципом;

— творчість письменників-класиків, які зробили значний внесок у розвиток окремих жанрів;

— про роль української художньої літератури у формуванні української літературної мови;

— основні тенденції розвитку сучасної української літератури за жанровим принципом на тлі сучасного світового літературного процесу.

Студент повинен уміти:

— визначати роль і місце конкретного письменника в літературному процесі певного періоду, актуальність його творчості на сучасному етапі;

— визначати мовні особливості творів української літератури певного періоду;

— виконувати комплексний мовний аналіз уривку художнього тексту;

— писати відгук на прочитаний художній твір.

Матеріал викладено у формі «питання — відповідь», що дає змогу:

1) спрямувати студента на раціональне самостійне засвоєння певних тем курсу;

2) допомогти зорієнтуватися у виборі основної і додаткової літератури;

3) систематизувати знання, набуті під час самостійної роботи з художніми текстами;

4) акцентувати увагу на проблемних питаннях курсу.

Автори посібника опрацювали монографії, підручники, посібники та інші наукові дослідження з різних питань історії української літератури і мови, які використані як джерельна база і можуть бути рекомендовані як додаткова література для самостійної підготовки студентів.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ

Становлення і розвиток жанрово-стильової системи давньої української літератури

Предмет і завдання курсу. Роль української літератури в національній історії, культурі. Естетичний вплив художньої літератури на формування національно свідомої, духовно розвиненої особистості. Література як фактор гуманізації сучасної професійної освіти. Роль художнього слова у формуванні лексикону сучасного фахівця-економіста. Давня українська література. Її перекладний і оригінальний варіанти. Зародження й еволюція української прози. Становлення і розвиток жанрової системи української поезії. Особливості розвитку української драми у давній літературі. Г. Сковорода як предтеча нової української літератури.

Особливості розвитку української поезії

Нова українська література. Ознаки нової літературної доби у першій половині XIX ст. (творчість І. Котляревського, поетів-романтиків). Новаторство поетичної творчості Т. Шевченка. Українська поезія другої половини XIX ст. (пізній романтизм, народницька поезія, творчість І. Франка і Лесі Українки). Поезія першої половини XX ст. Українська поезія зарубіжжя (40—50 рр.). Епоха шістдесятників і постшістдесятників в українській поезії.

Особливості розвитку української прози

Особливості української прози першої половини XIX ст. Новаторство Г. Квітки-Основ’яненка. Тематична і жанрова еволюція української прози другої половини XIX ст. (П. Куліш, Марко Вовчок, А. Свидницький, І. Нечуй-Левицький, Панас Мирний). Новаторський характер української прози кінця XIX — поч. XX ст. (І. Франко, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Стефаник). Епоха «експерименту» в українській прозі 20—30 рр. (В. Винниченко, Микола Хвильовий, В. Підмогильний, Ю. Яновський). Основні здобутки української прози середини — другої половини XX ст. (О. Довженко, Олесь Гончар, М. Стельмах, Гр. Тютюнник, П. Загребельний та ін.).

Особливості розвитку української драматургії

Драматична творчість І. Котляревського і Г. Квітки-Основ’яненка як початок нової української драматургії. Романтична традиція в українській драмі першої половини XIX ст. (Т. Шевченко, М. Костомаров та ін.). Український професійний театр. Особливості української драматургії другої половини XIX ст. Синтез традиційного і нового у драматичній творчості І. Карпенка-Карого й І. Франка. Новаторська драматургія Лесі Українки. Тематичне і жанрове розмаїття української драматургії першої третини XX ст. (В. Винниченко, М. Куліш, І. Кочерга та ін.). Досягнення української драматургії другої половини XX ст.

Здобутки української поезії, прози та драматургії кінця XX — початку XXI ст.

Загальна характеристика української літератури кінця XX — початку XXI ст. Здобутки сучасної української поезії. Українська проза на сучасному етапі: тематика і проблематика. Сучасна українська драматургія. Сучасна українська література і сучасна літературна мова.