Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: Українська література - Л. С. Козловська 2005

Українська художня література як фактор гуманізації сучасної професійної освіти
Становлення і розвиток жанрово-стильової системи давньої української літератури

Вивчаючи самостійно цю тему, студенти повинні зосередити увагу на проблемі самобутності української літератури давнього періоду, її впливі на подальший розвиток нової української літератури; з’ясувати роль і місце давньої української літератури у всеєвропейському культурному контексті; знайти відповіді на такі питання: особливості перекладної й оригінальної давньої української літератури, становлення і розвиток системи жанрів української літератури, основні тенденції розвитку української літературної мови. Студентам потрібно звернути увагу на творчий доробок найвідоміших авторів давньої української літератури (І. Вишенський, Г. Сковорода та ін.).

Що розуміють під поняттям «література», «художня література»?

Література (лат. — написане, рукопис) — це:

1) сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого народу, епохи або людства;

2) література художня — різновид мистецтва, мистецтво слова, що відображає суспільне життя в художніх образах;

3) сукупність творів писемності для вивчення якогось предмета або питання.

Художня література вивчає дійсність у художніх образах, формує відповідно до того чи іншого часу відповідний естетичний ідеал, тобто певний взірець досконалості, найвищу мету прагнень. Художня література як одна з форм суспільної свідомості відіграє значну роль у становленні особистості, виконуючи такі функції: естетичну (вона дає нам змогу насолоджуватися художнім твором, формує наші уявлення про світ за допомогою системи художніх образів, художніх узагальнень); пізнавальну (ми пізнаємо світ через емоції, почуття); інформаційну (художніми засобами повідомляє про естетичний розвиток, культуру певних епох) та інші функції.

Мова художньої літератури є важливою складовою творення національної свідомості, національної мовної моделі світу. Тож талановитий письменник є не лише носієм літературної мови, а й активним її творцем.

Що вкладають у поняття «українська література»?

До недавнього часу під українською літературою ми розуміли тільки творчість наших письменників у межах української літератури (Радянської України). Сучасне розуміння поняття «українська література» об’єднує творчість письменників, які народилися і працювали у політичних межах сучасної України, а також на етнографічних територіях, що входили до складу Росії (наприклад, творчість кошового кубанських козаків, друга Т. Шевченка Якова Кухаренка, літературна діяльність Василя Барки, який наприкінці 20-х р. навчався і працював на українському відділенні філологічного факультету Краснодарського педінституту на Кубані), Польщі (на Лемківщині народився Б. І. Антонич, уродженцем Холмщини був історик, письменник і літературознавець М. Грушевський), письменників діаспори — Канади, США, Латинської Америки, Австралії, Німеччини.

Тема 1. Становлення і розвиток жанрово-стильової системи давньої української літератури

Вивчаючи самостійно цю тему, студенти повинні зосередити увагу на проблемі самобутності української літератури давнього періоду, її впливі на подальший розвиток нової української літератури; з’ясувати роль і місце давньої української літератури у всеєвропейському культурному контексті; знайти відповіді на такі питання: особливості перекладної й оригінальної давньої української літератури, становлення і розвиток системи жанрів української літератури, основні тенденції розвитку української літературної мови. Студентам потрібно звернути увагу на творчий доробок найвідоміших авторів давньої української літератури (І. Вишенський, Г. Сковорода та ін.).

§ 1. Українська художня література як фактор гуманізації сучасної професійної освіти

Що розуміють під поняттям «література», «художня література»?

Література (лат. — написане, рукопис) — це:

1) сукупність писаних і друкованих творів того чи іншого народу, епохи або людства;

2) література художня — різновид мистецтва, мистецтво слова, що відображає суспільне життя в художніх образах;

3) сукупність творів писемності для вивчення якогось предмета або питання.

Художня література вивчає дійсність у художніх образах, формує відповідно до того чи іншого часу відповідний естетичний ідеал, тобто певний взірець досконалості, найвищу мету прагнень. Художня література як одна з форм суспільної свідомості відіграє значну роль у становленні особистості, виконуючи такі функції: естетичну (вона дає нам змогу насолоджуватися художнім твором, формує наші уявлення про світ за допомогою системи художніх образів, художніх узагальнень); пізнавальну (ми пізнаємо світ через емоції, почуття); інформаційну (художніми засобами повідомляє про естетичний розвиток, культуру певних епох) та інші функції.

Мова художньої літератури є важливою складовою творення національної свідомості, національної мовної моделі світу. Тож талановитий письменник є не лише носієм літературної мови, а й активним її творцем.

Що вкладають у поняття «українська література»?

До недавнього часу під українською літературою ми розуміли тільки творчість наших письменників у межах української літератури (Радянської України). Сучасне розуміння поняття «українська література» об’єднує творчість письменників, які народилися і працювали у політичних межах сучасної України, а також на етнографічних територіях, що входили до складу Росії (наприклад, творчість кошового кубанських козаків, друга Т. Шевченка Якова Кухаренка, літературна діяльність Василя Барки, який наприкінці 20-х р. навчався і працював на українському відділенні філологічного факультету Краснодарського педінституту на Кубані), Польщі (на Лемківщині народився Б. І. Антонич, уродженцем Холмщини був історик, письменник і літературознавець М. Грушевський), письменників діаспори — Канади, США, Латинської Америки, Австралії, Німеччини.