Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни: Українська література - Л. С. Козловська 2005

Становлення і розвиток жанрової системи української поезії
Становлення і розвиток жанрово-стильової системи давньої української літератури

Якою була жанрово-стильова палітра українського поетичного бароко (XVII—XVIII ст.)?

Період бароко в Україні називають «козацьким», оскільки головним замовником, головним творцем поетичних шедеврів та їх головним героєм був козак — лицар-філософ.

Зазначимо

У кінці XVII ст. в Європі посилилась увага до повстань і воєн українського козацтва. Навіть польські шляхтичі посилали молодь на Січ, бо вважали, що серед козаків можна навчитися порядку і лицарських чеснот.

Є ↔ У

У світовій літературі на той час були популярними лицарські романи з головним героєм — благородним лицарем.

Жанрово-тематичний діапазон поезії цього періоду включав: а) духовну лірику («аскетизм»), ідеалом якої був герой, що вершить долю світу, а в особистому житті залишається аскетично скромним; б) духовно-світську лірику, меланхолійну лірику («лібертизм»), основою якої була філософія Епікура і яка осмислювала вічну тему людської долі; в) патріотичну лірику («марсіалізм»), в якій розроблялась тема війни, бойових походів, захисту Вітчизни-Матері; г) інтелектуальну поезію (вірші- «іграшки»), яка відбивала творчі пошуки нової поетичної форми.

Активно розвивались такі жанри: панегірики («Імнологія», «Евхаристиріон, або вдячність», «Евфоніа веселомбрчяка»). Вони писалися у формі зірки, чаші, трикутника. Популярними були на той час оди, гімни, елегії (напр., «Плач Російський»), «ляменти», поеми історичного змісту (напр., «Чигирин» Олександра Бучинського-Яскольда, «Розмова Великоросії з Малоросією» Семена Дівовича), паліндроми, або «раки літеральні», чотиригранні вірші, акровірші, епіграми, вірші-загадки, резонуючі вірші.

Мова

Лірика творилася старою книжною українською мовою з елементами живої народної. У сюжетах величальних барокових віршів часто використовувались образи грецької міфології, які складали своєрідну мовну систему символів та алегорій, узагальнюючи морально-етичні основи духовного світу давніх українців.

Серед найвідоміших авторів — Касіян Сакович, Лазар Баранович, Семен Дівович, Митрофан Довгалевський, Феофан Прокопович, Іван Некрашевич, Климентій Зиновіїв, Іван Величковський, Олександр Бучинський-Яскольд, Пилип Орлик та ін.

Зазначимо

Оригінальною сторінкою в історії української поезії цього часу стала творчість мандрівних дяків, які розвивали жанр жартівливих та поздоровних віршів.

Є ↔ У

Їхня лірична творчість відзначалася поєднанням книжних поетичних канонів із народнопоетичною

традицією. У Європі співзвучною їм була творчість мандрівних поетів-вагантів.