Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Нариси з теорії літератури - Іванишин В. П. 2010
Роди, види і жанри літератури
Генерика і генологія літератури
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Усі літературні надбання світу, зважаючи на їх спільні і повторювані ознаки, можна класифікувати на епічні, ліричні та драматичні твори. Ця проблематика належить до царини генерики.
Генерика (грец. genero — породжую) — система родів, видів, жанрів літератури.
Такий поділ всеохопний, оскільки властивий для всієї світової літератури; водночас він національно специфічний, бо в кожній національній літературі наявність і співвідношення, кількість і характер жанрових ознак різні.
Розділ літературознавства, що вивчає літературну генерику, називається генологія (жанрологія). Це одна з найдавніших галузей теорії літератури. Ґрунтовно розробляли її ще в античну епоху («Поетика» Арістотеля, «Наука поезії, або Послання Пізонам» Горація), у поетиці класицизму («Мистецтво поетичне» Н. Буало), у добу Просвітництва (Г.-Е. Лессінг, Д. Дідро), у працях А. Шлегеля, Ф.-В. Шеллінга, Ж.-П. Ріхтера, Г.-В.-Ф. Гегеля, В. Бєлінського, І. Франка, О. Веселовського. Суттєво прислужилися теорії літературних родів літературознавчі студії І. Качуровського, Г. Поспє- лова, Є. Толстова, Л. Тимофєєва, Д. Наливайка, А. Ткаченка, Т. Бовсунівської, Н. Бернадської та ін.
Класифікація літературних творів за різними типами їх поетичної (художньої) структури виявляється через жанровий поділ, здійснений за способом зображення (епос, лірика, драма) і ступенем конкретизації жанрових форм (роди, види, жанри).
Літературний рід — найзагальніша категорія жанрової класифікації художньої літератури. Він репрезентує спосіб вираження художнього змісту. За способом творення художньої дійсності і типами поетичної структури літературні твори поділяють на три роди: епос, лірику, драму.
Із родовим поділом літератури пов’язане виокремлення видів пафосу (емоційної тональності). Ними є епічність, ліричність (ліризм) та драматичність (драматизм). Ознаки епічності — об’єктивована, зовні нейтральна, стримана тональність, продиктована широтою та багатоплановістю оповіді; ліричності (ліризму) — суб’єктивована емоційна тональність мови автора, оповідача, персонажів твору будь-якого роду; драматичності (драматизму) — тональність напруги, інтенсивного переживання.
Літературний вид — другий ступінь класифікації, який конкретизує родову форму. З огляду на нього розрізняють види епосу, лірики, драми.
Родові групи літературних творів існують у певних літературних видах. До епічних видів зараховують епопею, казку, байку, роман, повість, оповідання, новелу, нарис, художні мемуари тощо; ліричних — ліричний вірш, пісню, елегію, епіграму та ін.; видів драми — власне драму, трагедію та комедію; трагедокомедію, водевіль, інтермедію тощо.
Деякі жанри можуть належати до різних родів (лірична, епічна поеми, епічна пісня, лірична дума, лірична драма тощо).
Літературний жанр — третій ступінь класифікації (окреме, конкретне вираження виду).
Жанрова своєрідність художнього твору реалізується передусім у змістовому, а не тільки структурному аспектах і визначається за тематичною спрямованістю, композицією, обсягом і ступенем охоплення дійсності, характером засвоєння, тлумачення, оцінювання життєвих явищ. Наприклад, роман може бути представлений історичним, філософським, психологічним, соціальним, пригодницьким, історичним, родинно-побутовим, кримінальним, детективним, утопічним різновидами тощо. Поеми бувають героїчними, сатиричними, бурлескними, травестійними та ін.
Вірш і проза як різновиди художнього мовлення не є диференційними ознаками жанрової класифікації, оскільки епічні, ліричні та драматичні твори можуть мати і віршову, і прозову форму. Однак їхні естетичні ресурси та можливості різні, тому неоднакове їхнє жанрово-видове використання: при написанні епічних і драматичних творів частіше використовують прозу, ліричні твори — переважно віршовані.
