Нариси з теорії літератури - Іванишин В. П. 2010

Теорія літератури і методологія літературознавчих досліджень
Літературознавство як філологічна наука

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

У системі наук про літературу теорія літератури посідає особливе місце.

Теорія літератури — розділ літературознавчої науки, що вивчає специфічні властивості та особливості художньої літератури, її естетичну і суспільну природу, закономірності її розвитку, структуру і сутність літературних творів, рівні, аспекти і принципи, методології, методи і методики їх пізнання, інтерпретації та оцінювання.

Предметом теорії літератури е методологічні, теоретичні здобутки історії літератури, літературної критики і художня література як вид мистецтва, літературний твір як естетично-інтенціональна система, закономірності літературного процесу, генерика та генологія літератури. Основна функція теорії літератури полягає в постійному розвитку наукових основ літературознавства, передусім історії літератури та літературної критики, узагальненні досвіду, здобутків практики історико-літературного процесу, пізнавальних досягнень інших наук (мистецтвознавства, мовознавства, естетики, філософії, психології тощо).

Теорія літератури як науковий інструментарій дослідження тісно пов’язана з методологією, яка визначає ідеологію, стратегію і тактику пізнавальної діяльності.

Методологія (грец. methodos — спосіб пізнання і logos — учення) — сукупність методів дослідження, пізнання; вчення про методи наукового пізнання і діяльності; система регулятивних принципів мислення; ідейно-наукова основа світогляду митця чи дослідника; організуючий, системотвірний центр, ідейно-світоглядне ядро логічної матриці наукового пізнання та інтерпретації літературних явищ.

У теорії літератури, як і в будь-яких дослідженнях, важливу роль відіграє правильно дібраний теоретично застосовуваний метод — спосіб пізнання дійсності; прийом, система прийомів досягнення мети; логічна матриця пізнання та інтерпретації явищ художньої творчості. Особливо значущий творчий (художній) метод — цілісна система основних принципів художньої творчості письменника, групи письменників, літературної школи, течії, напряму.

У практично-пізнавальній площині з методами пов’язана методика літератури, яка охоплює методику викладання літератури й методику пізнання та інтерпретації літературних явищ і закономірностей.

При виборі методології, методів і методики пізнання та інтерпретації літературних явищ визначальними факторами є характер, художня структура явища, мета й адресат дослідження (інтерпретації). Наприклад, ігнорування націоцентричного, націозахисного та націотворчого характеру творчої спадщини Т. Шевченка і застосування методологій із класовою чи демоліберальною домінантою є непродуктивним, оскільки повноцінно пізнати її можна лише з позицій витвореної митцем національно-екзистенціальної методології. Марно викорисовувати сюжетно-композиційний метод під час вивчення ліричних творів, у яких сюжет відсутній. Важливо враховувати також мету дослідження, бо якщо йдеться, наприклад, про віршове розмаїття поетичної збірки, то для його вивчення і систематизації не допоможе жанровий чи стилістичний аналіз, бо для цього потрібен версифікаційний аналіз. І завжди слід враховувати вимоги, можливості реципієнта, адресата: для якого видання (наукового, навчального, популярного), для якої аудиторії призначена інтерпретація твору.

Для теорії літератури і методології як ідейно-наукової основи світогляду дослідника, митця фундаментальне значення мають такі поняття, як «аналіз» і «синтез». Адже вивчення складного цілого, яким є художній твір, передбачає детальне ознайомлення з його частинами, їхніми якостями, значеннями та функціями, на чому формується власне судження про ціле. Ця загальнонаукова вимога реалізується шляхом аналізу (грец. аnаlуsis — розкладання) стратегії дослідження, що полягає в мисленому чи практичному розчленуванні цілого на частини, і синтезу (грец. synthesis — з’єднання, складання) — вивчення предмета дослідження в його цілісності, неповторності. У літературознавчій практиці термін «аналіз» вживають не лише у вузькому значенні, а й у широкому — як синонім до слів «вивчення», «пізнання», «дослідження».

Процес пізнання літературних явищ неминуче супроводжується їх оцінкою. Його кінцевий результат безпосередньо залежить від ціннісних орієнтирів (аксіології) дослідника, комплексу його попередніх знань про предмет дослідження (тезаурус).

Тезаурус (грец. thesauros — скарб) — сукупність понять із певної галузі науки, нагромаджених людиною чи колективом; передзнання, із яким дослідник підходить до вивчення конкретного явища.

Зрештою, увесь курс теорії літератури покликаний витворити у свідомості реципієнта певний мінімум знань (передзнання), необхідний для самостійного пізнання літературних явищ. Впливає на цей процес і аксіологічна (ціннісна) система дослідження. Ниці ідеали роблять людей і результати їх старань ганебними; хибні, фальшиві — духовно калічать людей, навіть народи. На шляху до високих ідеалів люди духовно збагачуються, переростаючи себе.

Німецький мислитель Іммануїл Кант (1724—1804) зауважив, що «в явищі немає розрізнення дійсності». Явище, помічене як факт у процесі дослідження, ще нічого не означає і нічого не доводить. Його суть розкривається тільки в певному оточенні (контексті), через виявлення й пізнання (аналіз) його зв’язків із цим оточенням.

У дослідженні літератури аналітичний контекст — природне для досліджуваного явища оточення, через характер зв'язків із яким розкривається його зміст і роль. Суть, значення, функція будь-якого літературного явища (наприклад, елементу твору) проявляються тільки через його зв’язки з іншими елементами, зіставлення з іншими аналогічними об’єктами пізнання, тобто в певному контексті. Мистецтво аналізу внутрішньої будови літературного твору як функціонального цілого полягає в умінні встановлювати наявне та моделювати власне, але природне для досліджуваного явища оточення, тобто аналітичні контексти, у яких проявляються реальна суть, естетична якість цих явищ (елементу твору, твору загалом).

У радянські часи в суспільному мисленні, гуманітарних науках, зокрема в літературознавстві, у художній творчості панував методологічний монізм (грец. monos — один, єдиний) — філософський принцип, який бере за основу одне начало: матерію (матеріалістичний монізм) або дух (ідеалістичний монізм). Домінували тоді марксистсько-ленінська методологія і творчий метод соціалістичного реалізму, тобто матеріалістичний монізм у комуністичній інтерпретації. Усе інше вважали хибним, злочинним. Спроби вийти за межі цих «методології» і «методу» суворо карали.

У сучасній Україні поступово утверджується протилежний до методологічного монізму гносеологічний (пізнавальний) принцип — методологічний плюралізм (лат. pluralis — множинний), згідно з яким кожен науковець чи митець вільний на власний розсуд визначати, з яких методологічних позицій аналізувати предмет свого дослідження, якими методами користуватися, що надає особливого масштабу пізнавальній і творчій діяльності. Однак іноді праця при цьому втрачає логічну єдність і стрункість, без чого неможливо досягти необхідних результатів. Отже, в умовах методологічного плюралізму щоразу потрібен організуючий, системотвірний чинник, яким є методологічна домінанта.

Методологічна домінанта — основний орієнтир, принцип, якому підпорядковані всі інші способи і прийоми дослідження, творчості, задля утвердження якого їх використовують, який визначає інтерпретацію, характер, наукову, естетичну суть, значущість дослідження чи художнього твору.

Для марксистсько-ленінської методології визначальними були принципи класовості і партійності. Тому вчені і митці змушені були знаходити ознаки класової боротьби скрізь і всюди, дбаючи при цьому, щоб результати їхньої праці неодмінно відповідали інтересам комуністичної партії, до того ж тим, які озвучував черговий вождь. Із зміною їх чи партійної політики ці інтереси могли кардинально стати іншими, і тоді праця пропадала намарне.

Для національно-екзистенціальної методології, яка широко використовує класичні та модерні методи і методології, методологічною домінантою завжди є принцип націоцентричності.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.