ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ


6. ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ


6.2.Художньо-мовленнєва організація літературного твору


6.2.4. Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури)


6.2.4.5.  Полісиндетон

Полісиндетон (грец. πολυσύνδετον, від πολύζ— численний і σύνδετον —зв'язок), або багатосполучниковість, — це стилістична фігура, яка полягає в накопиченні сполучників, що зв'язують окремі слова та частини фрази. Наприклад: «Над ялицями лютилась буря, і трясла ними, і гнула їх, і робила їх тим кріпшими» (О. Кобилянська); «...й на личку змарнів, і волю стратив, і ходив засмучений та задуманий» (Ю. Федькович).

Багатосполучниковість використовується як засіб, який уповільнює мовлення, служить для виділення значущих слів, надає мові урочистості, оскільки часто асоціюється або й стилізується під багатосполучникові синтаксичні конструкції біблійних текстів. Фігура багатосполучниковості може оформлятися, по-перше, різними сполучниками (не лише «і»), наприклад: «А Дунай річка-мати, А не дай нам погибати» (народна пісня); «Ой доки ж ми та стоятимем, // Зелену траву та топтатимем // Червоними та чобітками, // Золотими підківками» (П. Кубинський). Інколи використовується комбінована форма багатосполучниковості, побудована на поєднанні різних сполучників. Подруге, фігура багатосполучниковості може оформлятися не лише сполучниками як такими, а й іншими службовими словами, що отримують у контексті сполучникову функцію:

Ні їсться, ні п'ється і серце не б'ється,

І очі не бачать, не чуть голови,

Неначе немає, ніби неживий...

(Т. Шевченко)