Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти

Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Теорія літератури - Олександр Галич - 2001
Памфлет - Система епічних жанрів - ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ - РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ
3.2. Система епічних жанрів
3.2.9.Памфлет
Памфлет — художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя.
Стосовно етимології поняття „памфлет” існують різні точки зору. Часто слово „памфлет” виводять від грец. πδν —все і φλέγω — палю; інколи від англ. pamphlet, утвореного від pamphilius — імені одного з героїв популярної комедії XII століття („Pamphilius seu de amore”). Більша частина дослідників вважає памфлет свого роду різновидом фейлетону, „розгорнутим” фейлетоном із ще більш окресленими ознаками публіцистичності: „Памфлет, — пише з цього приводу Л. Єршов, — це немовби фейлетон, але не на „незначну”, а на вузлову тему. В основі його лежить великий соціальний об'єкт, цим багато в чому пояснюється специфіка памфлету, особливості його побудови та стилю. <...>Памфлет за структурою ближчий до публіцистичної статті. Його основу складають об'єкти величезної ваги, які часто немає потреби переводити в соціальний аспект. Вони й без того з ним пов'язані: соціально-політичний устрій держави, морально-етичні підвалини.., окремі значні державні та політичні діячі і т. п. Ось чому розгортання теми в памфлеті часто відбувається в манері статті, а не через емоційно-образні асоціації” [26, 161—162]. Памфлет відрізняється від фейлетону й більшою ідеологічною різкістю: „Це викривальний твір, що характеризується своєю відвертою спрямованістю проти цілої суспільної системи, що втілює критику цієї системи у формі її сатиричного зображення та поєднує цю критику із засобами відкритої полеміки, прямої політичної аргументації та пропаганди” [І. Евентов, цит. за: 43, 4—3].
До визначних памфлетистів в історії європейської літератури належать Еразм Роттердамський („Похвальне слово глупоті”), У. фон Гуттен („Вадиск, або Римська трійця”), Д. Дефо („Чистокровний англієць”), Д. Дідро („Жак-фаталіст”), В. Гюґо („Наполеон Малий”). В українській літературі відомі памфлети Лесі Українки („Голос однієї російської ув'язненої”), І. Франка („Воскресіння чи погребіння”), памфлети Я. Галана; в російській літературі до памфлетної форми зверталися М. Кольцов, І. Еренбурґ, В. Катає в, Л. Леонов, М. Булгаков. Останній створив чи не найбільш показовий зразок памфлетної форми — п'єсу „Багряний острів”.