Ігри в які можна грати та заробляти крипту не вкладаючи власні кошти
Можешь майнити крипту навіть з телефону. Заходь швидше поки активація майнера безкоштовна
Всі публікації щодо:
Теорія літератури
Теорія літератури - Олександр Галич - 2001
Ремінісценція - ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ - ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС
Ремінісценція (лат. reminiscentia — спогад) — це один із видів творчих взаємовпливів, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників. Це можуть бути мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов'язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту. Наприклад, перша редакція поеми Ігоря Муратова „Кінець Синього птаха” є ремінісценцією зі знаменитого метерлінківського „Синього птаха”. Шевченківські інтонації простежуються у вірші „З нудьги, знічев'я, з неспокою” у цього ж автора:
З нудьги, знічев'я, з неспокою,
З недоброго передчуття
Я знову мучуся собою,
Переглядаю все життя.
І все караюсь, все караюсь,
Що я чогось недоробив,
І все стараюсь, все стараюсь,
Щоб сам себе не розлюбив.
На ремінісценціях з поеми „Лісова пісня” Лесі Українки будується вірш П. Воронька „Я той, що греблі рвав”:
Я той, що греблі рвав,
Я не сидів у скалі...
Ремінісценціями з поезії П. Тичини є рядки роману О. Гончара „Перекоп”: „Тиша... Тиша. Спорожнів майдан. Спорожніли вулиці. Прищухла, ніби вимерла Чаплинка”. Жартівливою ремінісценцією з поеми І. Котляревського „Енеїда” є такий фрагмент із вірша „Любов”:
Ілько був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак...
(Тінь Котляревського пригорне
Мене в цю хвилю міцно так
І скаже: він таки мастак!..)
