Всі публікації щодо:
Літературознавство

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ - Соломія Павличко 2002

Психологізм - МОДЕРНІЗМ ЯК НІЦШЕАНСТВО: ДИСКУРС МИКОЛИ ЄВШАНА ТА “УКРАЇНСЬКОЇ ХАТИ” - ДРУГА ХВИЛЯ. МОДЕРНІЗМ ЯК ЕСТЕТИЗМ

Поставивши акцент на психологію митців, Євшан, як правилі і, знаходить у різних письменників внутрішню роздвоєність. Він виявляє “трагічне роздвоєння” і в Шевченка, і в Гоголя, і у Франка, і, безперечно, в більшості “модерністів”. Осмислюючи феномен Шевченка, Євшан наголошує на відсутності у нього творчої гармонії з собою, талант поета нібито придавила служба громаді. У статті до 40-річчя творчої діяльності Франка Євшан підкреслює роздвоєність Франка, його боротьбу з самим собою в “Зів’ялому листі”, звертається до психологічних аспектів творчості1. Він так само констатує "роздвоєння натури” Кримського між душею й рефлексією. Список таких “роздвоєнь” можна продовжувати.

У своїх статтях Євшан не раз посилається на Дмитра Овсянико-Куликовського, відомого представника психологічного напряму в літературознавстві рубежу віків. Євшана та його колег з “Української хати” цей учений зацікавив принаймні з двох причин. По-перше, своїми працями про психологію творчості. По-друге, як автор статей з питань національності2. Як критик Овсянико-Куликовський був доволі популярний у Росії рубежу віків, за життя вченого вийшло чотири зібрання його творів. Він, однак, перебував у руслі культурно-історичної школи, і його вирішення проблем психології творчості мало в основному позитивістичний характер. Зокрема, він схилявся до перебільшення ролі біологічного фактора в психології3.

Євшан поділяє інтерес до психології, але сприймає її вже як людина іншої, антипозитивістичної епохи. Йому близькі сучасніші ідеї інтуїтивізму, несвідомості творчого процесу. Ім’я Анрі Берґсона, визнаного предтечі європейського модернізму періоду між двома світовими війнами, автора теорій інтуїтивізму, не випадково трапляється на сторінках “Української хати”. Євшан вважає, що творчість поета підлягає передовсім інстинктові, чуттю. Він не намагається розщепити її на біологічні фактори. І загалом він не вчений-теоретик, який заглиблюється у фізіологічні або психіатричні деталі психологічного процесу. Його інтерес до психології більш загальний, навіть екзистенціальний, з погляду універсального трагізму долі митця, універсальності його душевних конфліктів.

Отже, творчість — це відображення душі або психіки митця. А митець не є ідеальною постаттю чи набором позитивних рис. Інтерес до психології творчості й модерна толерантність у питаннях сексуальних орієнтацій приводять Євшана до парадоксальних, з погляду традиційного народницького пуританізму, тверджень. У статті про Федьковича Євшан зауважує: “Я тут очевидно не сперечаюся ані не протестую проти дійсних, хоч би й дуже неприємних фактів з життя поета, коли вони мають до певної міри служити поясненням усеї його психіки, — але коли професор української літератури не має нічого більше сказати про Федьковича, як тільки те, що той був гомосексуаліст і людина взагалі в найбільшому степені анормальна, — то се хіба аж надто ярке кидає світло на українську громаду, серед якої жив сам поет, — і на всякий случай честі їй не приносить...”4 Євшан виявляє абсолютну терпимість до можливих сексуальних орієнтацій Федьковича як частини його психіки й психології, що є цілком модерністичним. Нетерпимість він демонструє тільки до лицемірства громади. Як неодноразово підкреслювалося в попередньому розділі цієї праці, де йшлося про Лесю Українку та Ольгу Кобилянську, модерне мислення ламає стереотипи й рамки догм у всіх сферах буття та мислення.

Примітки

1 Євшан М. Іван Франко // ЛНВ. — 1913. — Т. 63, кн. 7—8. — С. 279.

2 Овсянико-Куликовський міг зацікавити хатян і з тієї причини, що був якоюсь мірою “своїм”, малоросом. Українець за походженням, випускник Одеського університету, пізніше учень Потебні, до 1905 р. професор Харківського університету, Овсянико-Куликовський у 1877—1882 рр. перебував у Європі й був близьким до Драгоманова; в 1877 р. вийшли “Записки южно-русского социалиста”, а в 1922 р. (посмертно) — “Психология национальности” (Пг.).

3 У цьому зв’язку зазначу, що досить поширене твердження про вплив на Євшана Іполита Тена, на теоріях якого, власне, й ґрунтувалася культурно-історична школа в Росії, є одним з літературознавчих міфів. Ця ідея пішла від Олеся Бабія (Бабій О. Микола Євшан (Федюшка). Життя і творчість, — Львів, 1929) і популярна донині. Те, що Євшан час від часу посилався на Тена, не означає, що він був його учнем. Навпаки, Євшан скоріше полемізував з ідеями Тена. Наприклад, в одній з рецензій на твори Лесі Українки Євшан зауважує, що її творчість найкраще свідчить проти теорій залежності письменника від оточення (Євшан М. Леся Українка. Твори. Книга перша.— Видавництво “Дзвін”,— Київ, 1911 //ЛНВ, - 1911.- Т. 56, кн. 12,- С. 611).

4 Євшан М. Юрій Федькович в світлі нових матеріалів // Там само. — Т. 53, кн. 9. — С. 288.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.