Всі публікації щодо:
Косач Юрій

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ - Соломія Павличко 2002

Криза з погляду Юрія Косача - МУР ЯК ЕПОХА І ЯК ДИСКУРС - МОДЕРНІЗМ У КОНТЕКСТІ МИСТЕЦЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО РУХУ

Слово “криза” прозвучало вже на Першому з’їзді МУРу. Воно фігурувало в доповіді Юрія Косача, яка спочатку називалася “Криза сучасної української літератури”. Злякавшись власного радикалізму, письменник опублікував свій виступ під назвою “Вільна українська література”. Коли Косач говорив про кризу, то йшлося передовсім про ідеологію в галузі літератури Дмитра Донцова. На думку доповідача, українська література не могла стати “великою” з причини її політизацїї Тенденційна, утилітарна, політизована література “узурпувала провідництво”, а це, у свою чергу, “спричинило не тільки віддалення нашого письменства від шляхів всесвітньої літератури, але й глибоку внутрішню кризу, яка триває й до сьогодні”1. Косач говорить про естетичну одногранність, штамповість, банальність такої літератури й про ущербність типу “сильної людини”, нею пропагованого й будованого, а такгіж про критику, яка відігравала роль “собаки жучки”, підгавкувача ідеології.

Висновок про минуле різкий: “Попередній період української літератури видається нам кризовим через 1. реакційний дух тієї літератури, 2. реакційність атмосфери всього літературного життя, витвореної внаслідок визнання панівними гасел утилітаризму і тенденційності”2. Але з минулим і його патетичним запереченням, здається, все було більш-менш ясно. Далі Косач переходить до складнішої теми, а саме: якою має бути література майбутнього. І тут своєю риторикою перевершує всіх інших ораторів МУРівських з’їздів.

Він пропонує рецепти, в яких так само нема відповіді на запитання “що робити?”, тільки добре знайомий компроміс, який Косач намагається маскувати численними згадуваннями зарубіжних письменників, художніх напрямів та пишномовними зворотами, позбавленими будь-якого теоретичного сенсу, на зразок: “Ми побачимо, як спалахне новими загравами світанків і надій наш літературний обрій”3. Або: “Письменник не може тільки відбивати життя або тішитися його ідилічністю й серафічністю. Письменник мусить реагувати на життя”4. “Письменство— не політика, бо “слово— не твердая криця”5 і т. д.

Видрукуваний текст доповіді Косача позначений численними виділеннями окремих слів курсивом, розрядкою, жирним шрифтом. Він, як інші МУРівські теоретики, любить удаватися до підкреслення слова, фрази, думки поліграфічними засобами. Не вистачає слів, точності (а цього бракує майже постійно)— з’являються численні емфатичні засоби (“дуже”, “великий”) або підкреслення в тексті. Крім того, Косач віддає пере- нагу визначенню через заперечення. Йому легше сказати, чим не є література, ніж чим вона є.

На такого роду розмови про кризу швидко зреагував невтомний ідеолог МУРу Юрій Шерех. Після розлогого й багатослівного аналізу ідеї кризи він її відкинув: “Таким чином, в інтересах точності нашої діагнози краще говорити не про кризу української літератури, а про її надто повільний, далеко повільніший, ніж бажано, розвиток...”6 Назва його полемічної статті “В обороні великих” повторює найуживаніший прикметник епохи. Шерех ще не підозрює, що “велика”, “великі”, "нелич” — найбільш популярні серед критиків слова для характеристики національної культури — чи не найкраще засвідчували кризу, яку вона в цей час переживала.

Примітки

1 Косач Ю. Вказ. праця. — С. 51.

2 Там само. — С. 56.

3 Там само. — С. 58.

4 Там само. — С. 56.

5 Там само. — С. 59.

6 Шерех Ю. В обороні великих // МУР. — Збірник III. — Ретенсбурґ, 1947,- С. 20.







На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.